Минулого літа кращі представники рокитнівського юнацтва, дружно взявши на спину наплічники, вирушили відкривати нові світи та підкорювати гори. Цього разу ми пройшли Чорногорським хребтом Карпат.
Чорногора — найвищий гірський масив в Українських Карпатах, знаходиться у східній частині Полонинського Бескида з унікальними природними системами. Тут розташована найвища вершина України г. Говерла (2061 м) та ще 5 «двохтисячників», які фіксують гребеневу лінію головного хребта: г. Петрос (2020 м — Закарпаття), г. Ребра (2001 м), г. Гутин-Томнатик (2016 м), г. Бребенескул (2037 м), г. Піп Іван (2020 м).
Через частину Чорногори проходить водоподіл між Прутом і Тисою (багато віків це був одночасно кордон держав, яким належали Галичина і Закарпаття).
Схили хребта вкриті лісом, вище якого розкинулася смуга полонин, жерепу та трав — подекуди з кам’яними полями.
Корінне населення — гуцули. Серед населення розвинутий пастуший спосіб життя (сезон 5 місяців).
Похід розпочався з гуцульського містечка Ясіня, що розкинулося на березі р. Чорна Тиса в Рахівському районі Закарпатської області. Ясіня з 1918 по 1919 рік було столицею Гуцульскої Республіки. Залізнична дорога, якою ми приїхали до Ясіні та від’їхали по закінченню походу з Рахова, була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 року! Саме селище лежить на висоті 650 м над рівнем моря поблизу підніжжя вершин Говерла, Петрос та Близница.
За легендою, галичанин Іван Струк пас тут овець, але несподіваний глибокий сніг завадив йому перегнати отару додому. Тому він зробив із ясена вівчарню для овець, а сам відправився додому. Коли повернувся, застав отару цілою та ще й з приплодом. В подяку Богу він побудував дерев’яну церкву, прозвану Струковською. А ясен з тих пір став символом селища і його назвою. І зараз на гербу Ясіні — пастух Струк, зелене дерево та отара.
З Ясіні ми і розпочали довгий та стомлюючий підйом на вершину гори Петрос. Якби не шикарні чорничні випаси то пропали б! Потім були сходження на Говерлу та інші гори, днювання та відпочиник на найвисокогірнішому озері в Україні — Бребенескул, яке розташоване на висоті 1801 м.
Вразила зустріч з моїми рівненськими товаришами, маститими туристами Юрієм Радовенчиком та Сергієм Ковеленасом на на висоті 1750 м. поблизу озера Несамовите, що розкинулося  поблизу схилу г. Туркул, Вони теж мандрували в Карпатах! Красиво жити не заборониш!
За 6 днів подорожі ми пройшли близько 70 кілометрів Карпатськими лісами та полонинами, піднялися на вершини Петрос, Говерла, Брескул, Пожижевська, Данциж, Дземброня, Чорногора (Піп Іван), Васкуль. У цьому поході було все: важкі наплічники і смертельна втома, сходження на високі вершини та траверс Чорногорського хребта, грози і сонячні ранки, неповторні туристські жарти і смачні карпатські грибочки. Вкінці подорожі наше нахабство перевершило всі допустимі норми. Ми почали «красти» у карпатських ведмедів малину! Звичайно, були дощі і тумани, важкі підйоми і круті спуски, криваві мозолі і підвернуті ноги. Та ми пройшли свій маршрут! У горах всі рокитнівчани показали себе з найкращого боку. Варто відзначити їх вольові якості та мандрівну впертість, гарний туристський характер наших дівчат.
Закінчилась наша подорож у місті Рахів, яке називають Гуцульським Парижем — адміністративному центрі Рахівського району Закарпаття. Завдяки географічному розташуванню, унікальній природі і самобутній гуцульській культурі Рахів відомий, як один із найпопулярніших туристських центрів України.
За однією з легенд, назва міста пов'язана з рухом опришків, які нібито в цій місцевості рахували відібране у багатіїв добро та ділили його між бідняками. Датою заснування Рахова вважається 1447 рік.
З початку XX ст. відома печатка поселення – з зображенням голови оленя, у центрі міста встановлено пам’ятник гуцулу, на якому викарбувано слова «Знаймо, хто смо». Всі ми повинні знати, дітьми якого народу є! Хай щастить!
Іван Парчук,
керівник туристської групи, кандидат в майстри спорту з пішохідного туризму.