Головна | | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід                                                                Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS 

         
Меню сайта
Вхід

Пошук
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
   

Головна » 2020 » Вересень » 27 » Людські долі
17:09
Людські долі

НАМИСТО ДОЛІ ВОЇНА І ПЕДАГОГА 

про освітянина з Рівненщини в післявоєнні роки
Вам ніколи не спадало на думку, що бувають люди, наче зорі – вони вже згасли, а світло від них ще летить до Землі мільйони років? Ось і цього чловіка вже нема з нами понад 19 років, але пам’ять про нього, його добрі справи, люди бережуть у своїх серцях. І скажу це не лише про близьких, а й про багатьох людей з різних куточків України і не тільки… Спробувала порахувати назви місцин, у які його закидала упродовж життя жартунка-доля, і раптом в уяві виникла така асоціація: якби ці назви нанизати на нитку як намистини – це ж який довгий разок намиста вийшов би! А який барвистий! Разок намиста долі Іларіона Михайловича Станкова – воїна, педагога і просто – прекрасної людини. Тому й вирішила розповісти про нього, бо знаю, що це відгукнеться теплим приємним спомином у серцях багатьох людей.
Обережно тримаю в руках пожовтілі аркуші, списані гарним розбірливим почерком. Це автобіографія. Його автобіографія – півтора аркуші учнівського зошита – здається, в клітинку, хоча, може, й в лінію – не розібрати, бо давно це писалося – дата стоїть: «7 січня 1954 року». Півтора аркуші, що вмістили в собі ціле життя цієї неординарної людини.
Народився в селі Красне тоді Дублянського району Волинської області 22 квітня (хоча в паспорті – 20 червня, а у військовому квитку – 2 червня – часті переїзди, війна – достовірні дати могли загубитись і забутись) 1917 року. Батько був гарним ковалем – його золоті руки були потрібні скрізь, тому того ж року родина переїздить до Києва, де батько й працював ковалем до 1919 року, а потім – в село Кищенці Фастівського району. В 1925 році родина разом з іншими селянами села Кищенці за дозволом (мабуть, все-таки, за вказівкою) ВЦК ВКП(б)У переселяється в Дніпропетровську область на хутори Горностаївського району. Іларіон (в автобіографії Ларіон) ходив до школи в селі Костянтинівка. Навчався гарно. Там у сім’ї народилося ще двоє дітей: син Василько (1927 р.) та донька Катруся (1929 р.) У березні 1930 року батька переводять працювати на Херсонщину в село Арнаутка, колгосп імені Комінтерну, де він і трудився до 1933 року. У січні батько тяжко захворів, лікувався у Херсоні, де і помер у травні 1933 року. Лишившись без годувальника, сім’я була приречена на голодне існування, хоча й до того заледве зводили кінці з кінцями. Через місяць померла і мати, троє дітей залишилися круглими сиротами: Іларіон був найстаршим, йому ще не виповнилося і 16 років, брату Васильку було шість, сестрі Катрусі – 4 рочки. За дозволом Г. І. Петровського (так написано в автобіографії) обох молодших відправили до дитбудинку в місто Херсон. Іларіон вже тоді навчався на робітфаку при Херсонському державному педагогічному інституті імені Крупської. Щоб якось прожити, у вільний від навчання час, разом із такими ж як сам хлопцями-однокурсниками він працював на консервному заводі.
Робітниці жаліли студентів – підгодовували усім, що консервувалось на заводі. Треба було тільки мати з собою кусень хліба. Там легко було розжитися й вибракуваними консервами, які й були харчами студентів. 
У 1937р. закінчив навчання і одержав диплом учителя природничих дисциплін середньої школи. Перше місце роботи молодого фахівця – Федосіївська середня школа Компаніївського району Кіровоградської області, де він працював учителем хімії і біології. Тоді й почала рватися та тонюсінька, як волосинка, ниточка, що з’єднувала його з родиною. Війна розірвала її безповоротно. Лишився сам у цілому білому світі. Це вже після війни, через роки, Іларіон дізнається, що брат Василь відслужив армію, одружився, що в нього теж двоє дітей і що (який збіг!) назвав брат племінників так само: Валерій і Світлана. Та через життєву круговерть їхні з братом дороги так і не злилися в одну. (Є ймовірність, що молодший брат Іларіона – Станков Василь Михайлович, 1927 року народження (якщо нічого не переплутали в дитбудинку або під час війни) проживав у Рокитному, але достеменно про це не відомо – ред.). А сестричка назавжди залишилася для нього чотирирічною Катрусею. Про неї нічого не вдалося дізнатися. 
У 1940 році був призваний до лав радянської армії. Служив у Вінниці сержантом, командиром відділення 45-го стрілецького полку. Там його і застала війна. Уже 21 червня 1941 року довелося зустрітися віч-на-віч з ворогом. На його долю випало все, що й на долю інших солдатів тогодення – порох, кров, голод, холод, сльота, розгрузлі дороги, безсонні ночі. Довелося пережити і тяжкі бої, і втрату друзів-побратимів. Двічі був поранений – на Петрозаводському напрямку (Фінляндія) і під Берліном. Випали на його долю і поневіряння у фашистському полоні в Шпандау (Берлін). Після визволення з полону продовжив службу в армії – (1-й Білоруський фронт, 277-й стрілецький полк). Нагороджений медаллю «За победу над Германией».
Кажуть: «Де родився, там і згодився». Отож, демобілізувавшись, 6 червня 1946 року, повернувся на рідну Рівненщину і звернувся до Рівненського обласного відділу народної освіти за працевлаштуванням. Одержав призначення працювати директором і вчителем Клесівської середньої школи. Треба було налагоджувати післявоєнне життя навчального закладу. Ой, як непросто це було зробити! Але в нього вийшло! У такій же пожовклій і вицвілій, як автобіографія та інші документи із особової справи, характеристиці, завіреній печаткою і підписаній завідуючим РВНО Діденком, прочитала, що «Станков І. М. з роботою директора справляється, добре організував навчально-виховну роботу в школі, добре справляється з викладанням природничих дисциплін. В своїй роботі запроваджує Мічурінське вчення та використовує наочність і забезпечив на кінець навчального року високу успішність. Школа приймала активну участь в деревонасадженні. Станков І. М. приймає активну участь в громадсько-політичній роботі, працює зав. лекторського бюро».
Згодом там зустрів і кохання свого життя – карооку красуню-медсестру – Таїсу Сергієнко із с. Станишівка, що на Київщині, яку направили піднімати медицину на Поліссі. Побралися. У 1948 році народився син Валерій, згодом і донька Світлана. У 1951 році був переведений на посаду директора Чудельської середньої школи. Обирався депутатом Чудельської сільської ради.
А в 1954 році – Іларіона Михайловича вже призначили завідуючим РВНО Клесівського району. Усе це було досить серйозним – хоча і був позапартійний, його затверджувало на цій посаді бюро Клесівського райкому КПУ. До того ж, довелося пройти навчання на курсах у Центральному інституті підвищення кваліфікації керівних працівників народної освіти УРСР. А «Особовий листок по обліку кадрів» вимагав відповідей, окрім звичайних, на досить незвичні для нас тепер запитання, як от: Колишнє сословіє батьків __.
Основне заняття батьків до Жовтневої революції __. Після Жовтневої революції __. Чи був за кордоном __. Чи служив в установах або військах білих урядів __. 
Працював на цій посаді 5 років. Але, у зв’язку із ліквідацією Клесівського району, який увійшов до складу Сарненського в 1959 році, був призначений на посаду директора Клесівської семирічної школи. З 1961 року продовжував працювати там учителем хімії і біології до виходу на пенсію. Не був інертним безініціативним учителем-заробітчанином. Про це, до слова, свідчать і документи усе з тієї ж особової справи про проходження двомісячних курсів підвищення класифікації вчителів біології у 1963 році при Кременецькому державному педагогічному інституті, де на «відмінно» склав заліки з біохімії, біофізики, мікробіології та вірусології, екології рослин і тварин та охороні природи, основ генетики, селекції і насінництва, методики викладання біології та організації виробничого навчання. Або ж про участь у науковій конференції по вивченню природничих ресурсів Поділля. Учні також любили і шанували свого справедливого і доброго учителя. Про це свідчили невеличкі численні подарунки, що прикрашали його кімнату. Вдома теж не соромився і не цурався ніякої роботи. Будували свій дім, тримали корову, кролів, курей. Вирощували городину, виноград. Сам заготовляв дрова на зиму, косив сіно, майстрував клітки для кролів, викопав криницю на подвір’ї біля хати. Сам садив і щеплював дерева. А що вже квітів мали! Обійстя шумувало їх різнобарв’ям з весни до зими. А що це була за людина! Суцільна доброта, тактовність і порядність. Такими і дітей виховали з дружиною. Це залюбки підтвердить кожен, хто знає Валерія або знав Світлану. Я ж ніколи не називала його татом, хоча ставився Іларіон Михайлович (він батько мого чоловіка) до мене, як до доньки. У нас завжди було маса спільних «шкільних» тем, і ми могли годинами обговорювати їх, сидячи під розлогою яблунею чи на східцях ганку під час наших відвідин батьків Валерія в Клесові. Поряд з ним було так просто, тепло, затишно і зрозуміло. А наші сусіди ще й досі пригадують, як Іларіон Михайлович брався за лопату, відро і наводив лад під решіткою біля входу в під’їзд нашої багатоповерхівки, коли навідував нас у Сарнах. Здається, дрібнички. Але все наше життя саме з дрібничок і складається. Усе велике в житті починається з малого. Впевнена, що, прочитавши статтю, багато людей з теплотою, любов’ю і повагою згадають Іларіона Михайловича Станкова, за його внесок у становлення і розвиток освіти Сарненського району і Рівненщини в цілому і просто як розумну, високоосвічену, порядну людину.  
Тамара Станкова,
член НСЖУ, м. Сарни.

 

Категорія: Людські долі | Переглядів: 213 | Додав: faust123451 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Категории
Інтерв’ю [23]
Актуально [159]
Огляд новин [199]
Календар і люди [3]
Засідання [81]
Варто знати [29]
Візьміть до уваги [130]
У світі податків [3]
Релігія [26]
Літопис [1]
Про те, що хвилює [113]
Дзеркало статистики [0]
Візити [20]
Мудрість [6]
Освіта [55]
Конкурси. Змагання [20]
У записник господині [0]
Смачного! [0]
Нам пишуть [126]
Спорт [380]
На часі [73]
Події і Дати [412]
Рада і громада [4]
Конференція [8]
Фестиваль [3]
Кращі з кращих [30]
Влада інформує [53]
Допоможіть [15]
Людські долі [22]
Творчість наших читачів [10]
Погода в Рокитному
Дружні Сайти
Календар
«  Вересень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




1 2 3 4 5 6 7 8



 Редактор сайту. Кибукевич Сергій