КАРПАТСЬКИЙ ПОХІД. КРУТИЗНА ЗАШКАЛЮВАЛА!

Цьогорічного серпня прогресивну молодь Рокитного (я про тих хлопців та дівчат, які прагнуть чогось більшого ніж Інтернет та бари-ресторани) знову «перемкнуло». Терміново захотіли добряче помучитись в горах з «повною» перевіркою себе. А на що ми здатні?
Отже, в черговий раз компанія талановитих старшокласників під орудою добре відомого вчителя інформатики Рокитнівської гімназії Ігоря Голиша та автора цих рядків, тренера з вільної боротьби Івана Парчука, знову вирушила в гори. Вкрай потрібно було доторкнутися до земної краси та пройтися ногами по Карпатських полонинах. По-іншому для нас жити ніяк не можна. Що то був за похід! Що ми пережили за ці 12 днів в горах відомо одному Богу. За дні мандрів ми пройшли близько 160 кілометрів по карпатських лісах та полонинах, піднялися на вершини одинадцяти гір та отримали шикарні подряпини від покрученої карпатської сосни (жерепу) в комплекті з натертими великими мозолями, пройшли гірським хребтом в грозових хмарах та переправилися вбрід через бурхливі гірські річки. Ну, і, звичайно, на «солодке» були карпатські грибочки, малина, чорничка з ожиною. Це все, в акурат з добре висушеними сухарями дуже урізноманітнило наш раціон. Гуляти, так гуляти! Похід закінчили в селі Тухля, яке широко відоме з роману «Захар Беркут», тут і напилися кришталево чистої води з криниці, де пив воду Іван Франко. Далі – додому! В Рокитне ми повернулися, пропахнувши димом вогнищ та обвітрені гірськими вітрами, загорілі, підсохлі, переповнені враженями та бажанням повернутися в Карпати. Краще гір можуть бути тільки гори!