Головна | | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід                                                                Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS 

         
Меню сайта
Вхід

Пошук
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
   

Головна » 2020 » Квітень » 26 » Події і Дати
10:03
Події і Дати

Це ніколи не маєповторитись…

26 квітня, у неділю, Україна відзначатиме 34-у річницю Чорнобильської катастрофи планетарного масштабу. Саме цього дня 1986 року на четвертому енергоблоці ЧАЕС стався вибух, що призвів до його руйнування та викиду в атмосферу радіації, що перевищувала у 30-40 разів рівень опромінення внаслідок ядерного бомбардування Хіросіми у 1945 році. 
Чорнобильська катастрофа спровокувала небачене досі поширення радіоактивних елементів, які швидко проникли за межі України, охопивши територію Білорусі, Прибалтики, Росії, Польщі, Швеції, Фінляндії. Трагедія завдала величезних не тільки екологічних, а й економічних збитків для колишнього СРСР, який вже бився у передсмертних політико-економічних конвульсіях і через 5 років припинив своє існування. Проте, потуги тодішнього «нерушимого» ще вистачило для того, щоб вжити невідкладних заходів для часткового подолання наслідків ядерного лиха, хоча перші дні керівництво Союзу замовчувало факт аварії на ЧАЕС, а пізніше приховувало від світу та своїх громадян його масштаби та наслідки. Проте, оговтавшись від шоку, зуміло оперативно відселити 200 тисяч людей з тридцятикілометрової зони, збудувати за літо нові населені пункти за її межами для потерпілих, спорудити саркофаг на четвертому аварійному енергоблоці, передбачити у бюджеті мінімальні пільги для переселенців та жителів забруднених територій для облаштування життя.
Масштаби ядерної біди може уявити собі лише той, хто побував у тридцятикілометровій зоні відчуження: гнітюче враження справляють залишені назавжди чудові села у прекрасній, мальовничій місцевості на берегах чарівної Прип’яті, невимовний біль огортає серце кожного від споглядання порожнього нового сучасного міста чорнобильських енергетиків з однойменною назвою, яке було збудоване лише у 1970 році і нині мало святкувати своє перше 50-річчя.
Звичайно, змінити вже нічого не можна – що сталося, те сталося. Важливо, щоб ця трагедія не минула даремно, а стала суворим уроком не тільки для українців, але й для всіх народів світу, щоб ніколи і ніде це не змогло повторитися, адже радіація не визнає ні меж, ні кордонів.
Самовпевненість, злочинна недбалість, безвідповідальність колишньої союзної влади та чиновників від енергетики, які зухвало запевняли, що реактор такий собі самовар, з яким ніколи і нічого не може статись, призвела до небаченої техногенної катастрофи. Сталося. Та ще й у таких масштабах, що здригнувся увесь світ – ядерний присмак чаю, приготованого у цьому «самоварі», відчули народи Європи аж до Скандинавії і навіть за океаном.
Більше того, ні обслуговуючий персонал станції, ні її пожежники, які з перших хвилин вели боротьбу з розбурханою стихією, поняття не мали, з чим мають справу, і не розуміли всього трагізму ситуації. Хоча, здавалося б, повинні знати все. Пожежники мали лише звичайні засоби пожежогасіння та захисну амуніцію і після зміни, роздягаючись, залишали власну шкіру на знятій білизні – від смертельних доз радіації тіла ставали неначе вареними, вони швидко пішли з життя. Вільні від зміни атомники міста Прип’яті виходили на красивий аркоподібний міст через річку, звідки палаючий енергоблок було видно, як на долоні, і спостерігали за пожежею, отримуючи при цьому колосальні дози радіоактивного опромінення.
Країна у той час кинула всі ресурси і можливості, щоб приборкати ядерну стихію і хоча рани, завдані нею, болять і ятряться досі, все ж, дуже високою ціною вдалося хоча б частково зменшити горе і страждання людей, яких чорним крилом зачепило чорнобильське лихо.
Можливо, ці слова звучать по-блюзнірськи, але нам ще дуже пощастило, що трагедія сталася у далекому 1986-му році. Тоді всі автотранспортні підприємства були державними, а всі водії – військовозобов’язаними. Наказ згори автотранспортникам, термінові повістки з військкоматів водіям і всі вирушили до Чорнобиля, звідки буквально за кілька годин було евакуйоване все населення тридцятикілометрової зони. А що було б зараз, хто б туди поїхав, як би допомогли людям?
Тому це не може більше повторитися. Всією країною кинулися тоді люди на боротьбу зі стихією, серед ліквідаторів були і сотні рокитнівчан, які збирали і захоронювали ядерний бруд, будували саркофаг, утилізовували змертвілий від радіації ліс, будували житло для потерпілих. Багатьох з них вже нема серед нас, вони пожертвували своїм здоров’ям і, зрештою, життям, долаючи наслідки катастрофи. Вдячні земляки збудували в їхню честь у центрі головної вулиці селища пам’ятник. Та цьогоріч урочистостей тут не буде – у країні діє жорсткий карантин, зумовлений пандемією коронавірусу. Тож згадаймо героїв-ліквідаторів у цей день, їх громадянський подвиг вдома, на роботі, скрізь, де будемо знаходитись з волі обставин, і подякуймо їм заочно та побажаймо щастя, здоров’я, довголіття. Вони цього заслужили.
Леонід ІЩУК. 
Фото автора.
 

Категорія: Події і Дати | Переглядів: 253 | Додав: faust123451 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Категории
Інтерв’ю [23]
Актуально [159]
Огляд новин [199]
Календар і люди [3]
Засідання [81]
Варто знати [29]
Візьміть до уваги [130]
У світі податків [3]
Релігія [26]
Літопис [1]
Про те, що хвилює [113]
Дзеркало статистики [0]
Візити [20]
Мудрість [6]
Освіта [55]
Конкурси. Змагання [20]
У записник господині [0]
Смачного! [0]
Нам пишуть [126]
Спорт [380]
На часі [73]
Події і Дати [412]
Рада і громада [4]
Конференція [8]
Фестиваль [3]
Кращі з кращих [30]
Влада інформує [53]
Допоможіть [15]
Людські долі [22]
Творчість наших читачів [10]
Погода в Рокитному
Дружні Сайти
Календар
«  Квітень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




1 2 3 4 5 6 7 8



 Редактор сайту. Кибукевич Сергій