 Людина завжди шукала й донині шукає миру й радості на землі. Марксисти і ленінці мріяли побудувати без Бога рай на землі. До цього «раю» вони йшли шляхом руйнації і десятків мільйонів смертей невинних людей. У наш час людство теж шукає миру і радості, а в результаті опустилося до крайньої бездуховності, дійшло до глибокої аморальності, де панують наркоманія і пияцтво, розпуста і збочення, неправда і владолюбство, немилосердя і жорстокість, непомірне багатство і бідність.
У чому полягає причина відсутності миру і радості? Причиною є гріх, який панує в людській природі. Для того, щоб знищити гріх і наслідок його — смерть, Сину Божому треба було стати людиною.
Народившись на землі одного разу, Христос знову і знову народжується для нас у наших душах і серцях. Заради нас, грішних, Бог підкорив Себе законам природи. Він принизив Себе, був розіп’ятий на хресті, щоби знищити в нашій природі гріх. Він помер, щоби Своїм воскресінням знищити наслідок гріха — смерть. Але, хоча Христос і прийшов до людей, і жив серед людей, і обіцяв навіки перебувати з ними, люди часто забувають Його і відходять від Нього. Подібно до того як світ спав у ту священну Різдвяну ніч, так і нині багато людей, які люблять цей світ, сплять глибоким духовним сном. Як тоді у Вифлеємі не знайшлося людини, яка б відкрила двері і впустила до своєї оселі Пречисту Діву Марію і праведного Йосифа, так і нині світ по-різному сприймає Христа. Проте історія свідчить нам: коли люди відмовляються від Христа, тоді у світі з’являється гординя, самолюбність і пожадливість, а за ними йде заздрість, озлоблення і ненависть. Коли немає любові у Христі, то відкидається і братерство людей. Ці реальності нашого часу — результат життя без Христа.
Якщо ми переглянемо земне життя Ісуса Христа, починаючи від Його народження у Вифлеємі, то помітимо, що зовнішньо все в Ньому було вбоге і скромне. Творець всесвіту явився на землі не в царській порфірі, не в сяянні Своєї Божественної слави. Усе Його земне життя було подвигом хреста. Він зцілював хворих, воскрешав мертвих, виганяв бісів, а юдеї говорили, що все це робиться силою бісівською. Він прощав гріхи, а Його звинувачували у богохульстві.
Ніколи людина не говорила про гріх так, як Христос. За вченням Христа, гріх — це причина всіх бід на землі і на небі. Гріх руйнує не тільки душу, а й тіло. Тому справедливо вважається, що гріх є причиною майже всіх хвороб.
Христос учив, що істинна мета земного життя людини не на землі, а на небі, і тимчасове життя слід розцінювати через вічне, духовне, нетлінне життя. Він не лише говорив, а й на собі показав, що земне подорожування починається колискою і закінчується могилою. А між першим і останнім етапами життя — неминучі скорботи і радощі, хвороби і насолоди земними благами.
Які дивовижні протилежності поєднуються в людському житті! Щастя і сльози, любов і ненависть — усе це безладно і несподівано змінюється одне одним. Ще не встигли затихнути радості ангельського співу на честь Сина Божого Ісуса Христа: «Слава у вишніх Богу і не землі мир», — як по всьому Вифлеєму і його околицях пролунав невтішний плач матерів, у яких, за нелюдським повелінням Ірода, відібрали і знищили немовлят чоловічої статі.
Здавалося б, із пришестям Христа, Який приніс на землю мир і любов, повинна була б припинитися людська злоба. Але, як бачите, вона не знає ні часу, ні меж. Навпаки, немов глузуючи і знеславлюючи любов Божу, людська злоба саме тепер і виявилася в такий жахливий спосіб. І це слід сказати про всяку злочинну пристрасть, яка осліплює людину і штовхає її на криву дорогу.
Різдво Христове закликає нас творити діла милосердя і любові. Нам потрібно поспішати до хворих, самотніх, до всіх, хто потребує нашої допомоги. Підносячи подяку Богові за всі Його благодіяння і милості в минулому році, будемо старанно просити, щоб Він зберіг нас в єдності і однодумності, дарував нашій державі силу і мудрість подолати всі труднощі, зберегти нас у братерстві, щоб послав удосталь плодів земних і подав Україні Своє небесне благословення.
Нехай ангельська пісня, яку співатимуть у ніч Різдва Христового, проникає всюди, де славиться Ім’я Христове, а голоси віруючих людей нехай зливаються в одну могутню молитву християнської любові, миру, братерства та злагоди і нехай лине ця священна пісня услід за Ангелами Божими, до Престолу Божого, як молитва вдячності Богонемовляті Христу за дароване нам спасіння!
Христос народився! Славімо Його!
Ярослав БОРЕЙКО
|
