 В густому зимовому лісі був справжній переляк. Сорока Василинка, яка була лісовою листоношею, гірко-гірко плакала. Вона не вберегла листа від Діда Мороза, котрого він завжди посилає лісовим звірятам перед Новим роком. У ньому він дає свої поради як готуватись до зустрічі Нового року, яку ялинку в лісі прикрасити, і коли, в який час він приїде.
Всі звірята: білочки, зайчики, лисички, вовчики, їжачки обступили сороку Василинку і розпитували, як це трапилось.
— Я летіла, летіла, поспішала сюди, на головну галявину, а мене наздогнала сердита Завірюха і закрутила, вирвала з рук листа, засипала мене з ніг до голови снігом і, сміючись, гайнула з листом ген до Чорного лісу.
— Ой, ой-йой, що ж тепер робити? Як ми будемо знати, коли наряджати ялинку, і коли чекати Діда Мороза? Га? — спитав засмучений зайчик Вуханьчик.
А білочка Христиночка промовила:
— А я знаю, знаю, хто нам допоможе! Дятлик Сірошапочка! Адже він один у лісі знає лісову азбуку Морзе!
— Де він, де він? — загукали звірі один до одного.
— Тут! Тут! — гукнув дятлик з великого старого дуба, якого він з самого рання обстукував, обстежував на предмет жучків-короїдів. І так захопився цією справою, що зовсім не чув, що говорили звірі на галявині.
— Дятлику, братику, допоможи нам. Тільки ти один можеш це зробити. Передай телеграму своїм родичам, а вони далі один одному, і вона дійде до Діда Мороза, в його зимове царство. А потім дочекайся його відповіді.
— Звичайно, звичайно, я це зроблю, не хвилюйтесь, адже ми всі так любимо зустрічати Новий рік в лісі. І дятлик Сірошапочка вправно став вистукувати своїм дзьобиком повідомлення для Діда Мороза.
«Діду Морозе тчк. Твій лист до нас не дійшов тчк. Сердита Завірюха вирвала його з рук листоноші сороки Василинки тчк. Ми не знаємо, коли буде Новий рік тчк. Коли тебе чекати і яку ялинку прикрашати тчк».
І полетіла телеграма лісом, від дерева до дерева. Завзято трудилися дятлики, вистукуючи дзьобами телеграму для Діда Мороза. Довго стояли лісові мешканці на галявині, вони страшенно хвилювались. Аж ось нарешті дятлик Сірошапочка загукав з дуба:
— Прийшла відповідь від Діда Мороза! Слухайте: «Новий рік буде 31 грудня тчк. О 12 годині ночі тчк. Я не запізнюся тчк. Ялинку прикрашайте ту, що біля струмочка, який ніколи не замерзає тчк. До зустрічі, мої лісові звірятка тчк. До Нового року тчк.»
Всі звірята раділи, плескали в лапки, цілувалися, обсипали один одного снігом і дякували дуже дятлику Сірошапочці.
Почувши про те, як лісові звірятка вийшли з такого становища, Завірюха ще більше розсердилась, почала ревіти, кидатися снігом, сипати його звірятам в очі.
Та все було марно. Ніхто не зважав на неї. І вона заспокоїлась. А з неба посипався великий пухкий справжній новорічний сніг.
Віра Терещук,
смт Рокитне.
|
