Колядують і щедрують по Європі

З 12 по 16 грудня 2019 року народний колектив «Куточане» с. Рокитне виступив на дивовижному концерті, який проходив в історичній частині Будапешту – Адвент у Варкерт Базар (Базар Королівського саду). А запросив нас на це свято наш давній знайомий Міколаш Бот. Скромний, талановитий музикант, нагороджений Золотою зіркою Угорщини «Герой країни», який є головою комісії з відбору учасників на Євробачення Угорщини, має декілька своїх музикальних гуртів, з якими він гастролює по всьому світу. Але для нас найголовніше є те, що він справжній фанат української народної пісні. Вже декілька вдалих проєктів він втілив в Україні на дослідження етноспіву народних майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.
Разом з нами були запрошені ще два народні колективи – це «Бовсунівські бабусі» (80+80+83+90 років) з Олевського району, гурт «Божичі» з м. Києва та соліст Олексій Заєць, 29-річний самородок з Київщини.
Поселили нас в дуже шикарних апартаментах по дві людини в кімнаті, надзвичайно смачно годували, шведський стіл, як зараз модно казати «все включено». Якщо ти постишся – пісні страви, ну, а якщо не пісні, то вже що твоя душа бажає.
Ходили два дні на репетиції, бо колядували і щедрували ми акапельно, а деякі пісні співали під супровід оркестру. Репетиції проходили в такій позитивній атмосфері, що навіть і переляку ніякого не було. Всі колективи дуже здружились між собою і було таке враження, що ми один великий гурт. Музиканти були захоплені від нашої роботи з ними і після кожної репетиції довго і щиро нам аплодували, ну, а ми навзаєм їм.
А ще нас дуже вразила українська діаспора Угорщини, яка запросила нас до себе на свято. Вони влаштували гарну зустріч, ми для них співали, колядували, щедрували, а люди слухали і плакали, накрили святковий стіл, подарували сувеніри. Ми всі дуже дивувалися, що люди, які народилися в Угорщині, так гарно знають українську мову, цікавляться нашим життям в усьому підтримують Україну.
В театрах грають виставу з України, разом з Посольством України проводять Свято вишиванки, а в 2003 році Угорщина визнала Голодомор геноцидом українського народу, демонструють фільм про Революцію Гідності, багато публікацій про українських політв’язнів сталінських концтаборів (мені ця тема дуже близька і болюча, бо мій батько Ковальчук Василь Йосипович за 10 страшних років неволі на Воркуті пройшов 19 таборів, боровся за незалежність, за жовто-блакитний прапор з тризубом, але у нас чомусь таких героїв майже ніхто не знає), приймають на лікування поранених українських воїнів і ще багато, багато нагальних проблем висвітлює це товариство української культури в Угорщині. Познайомились з прекрасною Ніколетою Хортяні, яка працює диктором на телебаченні, де показують життя українців в Угорщині.
А 15 грудня о 19.00 на великій  сцені Угорщини розпочався наш святковий концерт. Показували, розказували про різні обряди: як на Варвари варять вареники, яку начинку роблять, для чого копійки кладуть у вареники, а на великому екрані для глядачів ішов переклад угорською мовою, щоб всім все було зрозуміло.
Показали, як у нас «тягають коржі», це ж наша тема, бо ще до цих пір у нас на Кутку «тягають коржі». Показали це ми і угорцям. Коржів з дому напекли, щоб на всіх хватило. А вже як наша Манька та осідлала свого коня (мітлу), та як поїхала в млин молоти зерно, а за нею інші учасники з своїми міхами, а що в міху – сміх – вже стільки сміху і позитиву було, що зал аплодував, стоячи. А зал не маленький 1000 чоловік, які розкупили квитки ще за місяць до концерту, щоб побачити і почути наші обряди і спів. Кожна колядка, щедрівка, пісня супроводжувались аплодисментами, а коли під кінець ми подякували  всім за такий теплий прийом, то переповнений зал, стоячи і з криками браво, ще довго аплодував самодіяльним майстрам з України. 
А я в свою чергу хочу щиро і сердечно подякувати всім організаторам цього дійства, всім учасникам бажаю мирного неба, міцного здоров’я, нових творчих злетів, вітаю всіх з наступаючими святами – з Різдвом Христовим, з Щедрим вечором з Василем святим і з Водохрещем всіх!
Слава Україні! 
Ганна Панасюк.