«Не хочемо, щоб піарились на нашій праці!»

Дорога між селищем Томашгород та однойменним селом, яке частіше називають Сехами, була в останні роки далеко не в найкращому стані, що викликало справедливе невдоволення в людей, котрим доводиться нею користуватися. За останній рік вона взагалі перетворилася в полігон для випробування ходових якостей навіть не автомобілів, а хіба-що – танків. Щоб подолати тих нещасних кілька кілометрів на авто доводиться витрачати по 40-45 хвилин часу, рухаючись на І-ій – ІІ-ій передачах. Вимагати відремонтувати цей відрізок шляху в нинішні складні економічні і навіть воєнні часи за державний рахунок – бути безнадійними романтиками. Цими романтиками не побажали бути мешканці села Томашгород і, зваживши свої можливості і фінансовий потенціал, вирішили відремонтувати, а швидше, реконструювати дану дорогу своїм коштом. І, не зволікаючи, розпочали роботи. Таке ноу-хау в будівництві доріг не могло пройти повз увагу журналістів «НР» і ми виїхали на місце робіт, аби побачити все власними очима, порозмовляти з людьми, сфотографувати і розповісти своїм читачам про громадську ініціативу сехівчан. Подія, погодьтесь, цього варта.
Задумане зробили, вірніше, лише почали робити, бо, почалися дзвінки до редакції, районної ради, яка є засновником газети, з вимогою пояснити, хто з кореспондентів був на будівництві, з чиєї ініціативи і в якому ракурсі подаватиметься інформація в районній газеті. Зрештою, мешканці Сехів запросили на місце робіт голову районної ради Руслана Дубовця, кореспондента «НР», прибуло сюди також керівництво обласної громадської організації УНСО та представник її районного осередку. Зустріли гостей сехівчани загалом нормально, проте окремі з недовірою, а дехто з відвертою неприязню (згодом діалог перейшов у конструктивне і цілком дружелюбне русло). З перших слів розмови представники громади в ультимативній формі зажадали, щоб в газетній публікації не згадувалась влада – ні сільська, ні селищна, ні районна, оскільки, на думку сехівчан, вона до будівництва дороги жодним чином не причетна. Все робиться з ініціативи громади, за її кошти і безпосередньої участі жителів села.
– Ми не хочемо, щоб за нашу працю хтось отримав «медаля», – сказала активістка громади Галина Клімцова, – ми самі зорганізувались, вибрали ініціативних людей, яким довіряємо, призначили казначея, ведемо збір і облік коштів, найняли необхідну техніку, оплачуємо вартість будівельних матеріалів та робіт, пально-мастильних матеріалів, самі працюємо, засукавши рукави, з лопатами та іншим інструментом в руках й не хочемо, щоб хтось піарився на нашій праці. Єдина людина, яка і справді допомагає всім, чим може, розуміє нас і йде назустріч – директор ПАТ «Томашгородський щебеневий завод», депутат районної ради Віктор Бунечко. Стосовно цього керівника в дифірамбах можете не скупитись.
Що ж, голос народу – Божий голос! Але ми й не збиралися щось спотворювати, приписувати комусь чиїсь заслуги чи применшувати результати досягнень сехівчан – завдання газети донести об’єктивну інформацію до читача. І не більше.

Леонід ІЩУК.
Фото автора.