Робив, роблю і буду робити!

«Мне, мне и снова мне. Я себя не обидел?» – головний життєвий принцип добре знайомого всім нам Попандопуло із культового радянського кінофільму «Весілля в Малинівці». При згадці про цю екранізацію, в уяві чомусь першим постає сюжет, де вони зі Сметаною ділять «на двох» вкрадені речі і цей «бандюк», відбираючи собі найкраще, робить зовсім невинний вигляд, ніби все відбувається справедливо.
На жаль, і в реальному житті існує дуже багато таких «ад’ютантів», особливо серед політиків та громадських діячів. Проте, не варто складати усіх до одного кошика, адже серед них є і ті, життєве кредо яких, зовсім протилежне.
Віктор М’ялик – благодійник і меценат Рівненщини, котрий вже протягом двох років піклується не тільки про наш район, а й про жителів всієї північної частини Поліського регіону (Володимирецький, Зарічненський, Дубровицький, Рокитнівський райони та місто Кузнецовськ).
Про те, чим саме допомагав і допомагає людям Віктор Ничипорович, за що його називають «людиною європейського зразка» та «не байдужим до чужого горя», я поцікавилася у керівників та представників місцевої влади в нашому районі, таких як: Григорій Мініч – голова районної ради, Руслан Дубовець – Рокитнівський селищний голова, Оксана Кулакевич – Блажівський сільський голова, Наталія Жук – депутат районної ради, Валерій Кузьмич – керівник «Будинку милосердя» в с. Вежиця, Руслан Михайлишин – головний лікар Рокитнівського центру ПМСД, Світлана Пахнюк – депутат районної ради, Марина Лесковець – секретар виконкому селищної ради та ін. Всі ці люди не тільки поділились зі мною, чим саме вони завдячують Вікторові Ничипоровичу, а й розповіли про його особисті якості та переконання.
«Віктор М’ялик – розумна, високопорядна людина, яка завжди дотримує свого слова. Працювати з ним – це дієво, надійно і впевнено вирішувати проблеми району. Більше б таких людей було», – відзначив Григорій Мініч.
«Простий та щирий душею меценат не «аналізує» місяцями проблему, відкладаючи її в довгий ящик, як то звикли робити інші. Він просто завжди готовий прийти на допомогу як високопоставленому чиновнику, так і маленькому хлопчикові-сироті», – говорить Оксана Кулакевич.
Валерій Кузьмич же називає його людиною європейського зразка, а в ці слова вкладає і хазяйновитість, і людяність, і, незважаючи на його далеко не останнє місце в суспільстві, відкритість до людей.
Під час місцевих виборів 2015 року до Віктора Ничипоровича один за одним надходили прохання про допомогу: комусь не вистачало коштів на лікування хворої дитини, комусь потрібно було здійснити ремонт дороги в селі, що вже знаходилась в аварійному стані, а хтось потерпів від пожежі… Проте, оскільки під час виборів будь-яка грошова допомога вважається хабарем, чоловік обіцяв посприяти вирішенню питань пізніше, після закінчення агітації. Та вже за добре знайомим всім нам сценарієм, зневірені у чистосердечності громадських діячів, люди не вірили словам. Так склалось, що Віктор М’ялик не пройшов у депутати, але про свої обіцянки не забув і дав зрозуміти, що фрази на кшталт: «Та всі вони однакові – брехуни!», – які іноді зіскакували з вуст, зовсім не про нього.
«Своїми діями я кидаю виклик політикам і хочу показати, що можна робити, а не говорити, а надто, почати варто з себе», – зізнається благодійник.
За словами Рокитнівського селищного голови Руслана Дубовця, Віктор Ничипорович – це людина, що не боїться труднощів і завдяки своїй готовності одразу допомогти, береться за всі справи, а особливо ті, що стосуються людей. Упродовж двох років за сприяння мецената було виділено більше трьох мільйонів гривень на будівництво та ремонт доріг, сільську медицину, підтримку хворих та постраждалих в різних ситуаціях, закупівлю подарунків та призів, армію та інше.
Усі мої співрозмовники зазначають, що мати справу з Віктором Ничипоровичем і приємно, і надійно, і щиро сподіваються на подальшу співпрацю. Віктор М’ялик – людина з душею, він допомагав, допомагає і буде допомагати простим людям.

Христина Кибукевич.