Бути чи не бути музею в Рокитному

Людина, незалежно від того, де вона народилася і живе – в селі чи в місті, повинна знати історію свого населеного пункту, бо саме з історії невеликих сіл і містечок формується мозаїчне панно історичного поступу держави України. Культурно-історична спадщина є найпотужнішою складовою формування української ідентичності поруч із мовою, територією, релігією, економічним життям, що може стати чинником національної консолідації, посприяти суспільному розвиткові.
Рокитне чи не єдиний райцентр, де відсутній краєзнавчий музей. Не будемо розбиратися чому так сталося, але мушу зазначити, що так було не завжди. У 80-і роки минулого століття він працював і виконував свої просвітницькі функції, але тодішня влада вирішила припинити його фінансування. Всі експонати музею були вивезені на зберігання до профтехучилища, де назавжди зникли за невідомих обставин. Серед них були зовсім унікальні речі. Наприклад, перше оригінальне планування селища Рокитного, здійснене рукою Петра Щедріна і подароване його онукою Інною Олегівною, книги з його бібліотеки, геодезичні прилади. А може, їх хтось взяв на зберігання до кращих часів, то відгукніться.
Ідея відновлення музею зародилася у колективі Рокитнівської ЗОШ №3. Дещо вже зроблено: розроблено напрям діяльності музею, зібрано сотні експонатів, виділено приміщення, проходить процес формування експозицій. За концепцією заклад планується зробити історико-етнографічним, тобто зосередити свою увагу на традиційних ремеслах, підкреслити автентичність Рокитнівського Полісся.
Заплановано створити такі експозиційні центри: 1. Хата поліського селянина 20-30 років XX ст.; 2. Кімната міщанина довоєнних та повоєнних часів; 3. Залізоплавильне ремесло з болотної руди та ковальство; 4. Колодкове бджільництво; 5. Майстерня чоботаря; 6. Бондарство та дерев’яний посуд; 7.Ткацтво; 8. Колекції традиційного одягу, полотняних сорочок, рушників, хусток; 9. Колекція виробів з глини (посуд, цегла місцевих цегелень).
Дуже хочеться створити експозицію становлення селища Рокитного і пов’язати це з історією склозаводу та життям проектувальника селища Петра Щедріна. Є ще й інші задумки, але про це поки що рано говорити. Головне нині зібрати оригінальні експонати: археологічні пам'ятки, етнографічно-побутові речі: інструменти, зразки вишивки, ткацтва, одягу, посуду, предмети нумізматики тощо, оригінальні письмові і друковані документи. Окремо необхідно виділити пошук старих фото. Нас цікавлять подійні, побутові світлини, фото вулиць та будинків Рокитного, сіл району, традиційного одягу поліщуків 30-60-их років минулого століття. Не обов’язково ці фотографії віддавати нам назавжди. Ми їх відскануємо і повернемо. Всі надані експонати обов’язково облікуються та інвентаризуються.
Нині наш люд у силу економічних негараздів став дуже меркантильним і за все потребує винагороди. На жаль, ми таких коштів не маємо, щоб віддячити людям, тож надія лише на розуміння, що ми робимо спільну і важливу справу.
Просимо у місцевої влади і всіх небайдужих людей допомоги у фінансуванні розробки дизайну майбутнього музею, адже естетичне оформлення експозиції, її кольорове, світлове та просторове вирішення, відбір і графічне оформлення текстів, застосування аудіовізуальних засобів – усе це дуже важливий аспект успішності закладу. Стає зрозумілим, що наш проект без зусиль держави та громадськості так і залишиться задумом. Дуже вже не хочеться, щоб так сталося…
Антоніна Хмельовська,
керівник гуртка юних етнографів ОЗНЗ «Рокитнівська ЗОШ I-III ступенів №3».
PS. Всіх небайдужих людей просимо звертатися за
тел.:  050-952-24-65.