Я, громадянин України, пишу цю сповідь не для власного піару чи особистих корисливих мотивів. Не можу про це мовчати і, сподіваюсь — це комусь допоможе. Допоможе вилікуватись від брехні, почуття меншовартості, страху...
Я почав підтримувати Майдан 15 грудня 2013 року. Їхав лише на вихідні, бо в інший час — робота. Коли вертався додому, то ховав стрічки і національну символіку в інтересах власної безпеки. Але з кожним новим відвідуванням пропадав страх, з'являлась віра і впевненість, що переможемо ми.
На майдані зустрівся і познайомився з Русланою Лижичко. Розговорились. І так потрапив до її команди «Нічна варта», став учасником і співорганізатором нічних виступів. Якогось дня, хтось, колись впізнав мене на екранах телебачення. Приховувати більше не було сенсу. І я почав діяти відкрито. Роз'яснював тільки тим, які в душі разом з нами, але страх не давав сказати про це в голос.
Далі були бойові дії. На цьому не буду зупинятись. Інформація вичерпна і в засобах ЗМІ, і в Інтернеті.
Чому це сталося? Причиною є наша людська байдужість. Хтось вирішив, що його голос нічого не змінить, комусь вічно бракує грошей і продасться за кілограм солі, і т. д.
Але є ще люди, які ніколи не зрадять своїм переконанням, не очорнять свою совість, не покинуть передніх рядів. Яким не страшно померти, а лиш образливо, чи буде комусь продовжити їхню справу.
Ситуація в нашому районі найгірша в області. Більшість досі думає, що нічого не зміниться, що Майдан проплачений і люди стояли та гинули за великі винагороди.
Нас кропили газом, який виїдав обличчя, дихальні шляхи. Жінки носили лимони. Вичавлювали сік, змащували наші обличчя. Це трохи полегшувало біль. Пізніше я зустрів одну з них. Дунь Ольга Михайлівна з м. Харків, власниця брокерської компанії по купівлі-продажу нерухомості. Мільйонер. А скільки жінок у дорогих хутрах просто брали на плечі шини і несли на барикади. Той, хто ще досі сміє відкривати свої погані роти, ображати нас, що вистояли, глумиться над пам'яттю загиблих, стане вічним особистим ворогом для рідних та близьких загиблих.
Звертаюсь до жителів району, які в той чи інший час голосували або підтримували цих покидьків. Постіться, посповідайтесь. Господь всемилостивий. Інакше я не знаю, чи є у вас совість і як ви з нею співіснуєте.
Більшість з нас розчарована, нарікає, що нічого не зміниться. А хто хоч щось зробив для цього? Всі і далі займають очікувальну позицію — «Моя хата з краю».
Коли я був на Майдані, я не знав, що там є Андрій Огороднік, Олеся Жуковська і багато інших рокитнівчан, українців, які з першого дня не боялись, а діяли. Ми є, і нас багато, ми поки ще не знаєм один про одного.
Громадяни, не бійтесь. Влада — це лише люди найняті нами, які потребують нашого постійного контролю. Інакше спаскудяться.
Скоро вибори. Можливо, Верховна Рада прийме закон і про дострокові парламентські і всіх місцевих органів самоврядування. В кожному селі є порядні люди, яким совість не дозволяє жити по-іншому. Вони і будуть щось міняти. Підтримуйте їх. Не висовуйте сумнівних кандидатур. І тих, що вже були коло корита. Ми міняємо не владу, а систему. Систему управління і систему мислення.
Звертаюсь і до політиків. Забудьте слова «хабар» і «корупція». Витріть із пам'яті. Майдан рано чи пізно розійдеться. Але є ще самооборона, «Правий сектор». Це еліта українських патріотів. Якщо ви й надалі продовжите красти, вони зберуться на перший заклик і винесуть вас з кабінетів та домівок на вилах і багнетах. Більше не жартуйте. Ви нас дістали.
Хто солідарний і підтримує, нехай приєднується до нас. Наші телефони: 095-868-11-41 (Андрій), 050-242-83-63, 068-824-89-82 (Максим).
Слава Україні!!!
Максим Перев'язко,
активіст Євромайдану.
|
