Є у житті людському диво, Коли всміхаючись ще з пелюшок, Сказати хоче мамі: «Я щасливий!», – Її малесенький синок. Коли промовить перше слово, То радістю наповнюється хата, Як перші кроки робить несміливо І рученята тягне із надією до тата. У школі перші букви вчиться написати, Слова хороші, книжку прочитати І перші друзі — школярі, Усе це пролітає мов вві сні. Весна кохання перша, неповторна, Що неодмінно до нього прийде, І первістка свого синочка, Так само в світ чудовий приведе. З дідів і прадідів таке існує диво, Але де світить ясне сонце, там є пітьма густа, Пітьму, сини, старайтесь обійти поштиво, Живіть у ясних променях життя. Бо один раз живеш на білім світі, І інших шансів Богом не дано, Та пам’ятай, що є у тебе діти, Не оступись, не встрягни у багно! Хутор Анка.
| 
