Чи ж по-людськи так робити?!

Сміття… Це одна із найбільших наших бід. З одного боку ми, здається, і культурна нація. Майже кожне обійстя сяє чистотою, вабить око різнобарв’ям квітів. А скільки сучасних будинків дивують вишуканістю архітектури!  А які зводять оригінальні огорожі! Які майструють брами! Які створюють ландшафтні дизайни! Ну просто душа радується за наших людей. Але, на жаль, є й інший бік. Якщо вдома ми все вичищаємо,  вимітаємо, вигрібаємо, доводимо до ідеалу, то часто зовсім по-іншому ставимося до того, що далі робити із сміттям з наших обійсть. І в цьому випадку вже все залежить від кожної людини. Якщо вона по-справжньому культурна, а не на показ, то вчинить так, щоб не нашкодити іншим. Простими словами: не винесе свій непотріб під двір сусіда, не викине посеред вулиці, не вивезе за село чи в ліс. Словом, аби тільки подалі від себе. Мовляв, хай у мене буде чисто, а усі і все інше мене не цікавлять. На превеличезний жаль, у нас багато саме таких людей. Їх вистачає повсюди. Але сьогодні йтиметься безпосередньо про село Рокитне. Упродовж років тут діяв організований вивіз сміття. Кожної п’ятниці ми мали можливість приносити у визначені місця усе зайве із наших дворів і домівок. В межах розумного, звичайно. Бо те, що можна спалити, закопати, використати в певних цілях, не варто було звалювати у ящики для сміття або на кучугури для вивозу. А виносили все: попіл, загиблі тварини, коріння рослин, лушпиння картоплі, «храпу» капусти… Про деякі речі і писати соромно. Але вивозили все. А там же ж також люди працювали і їм доводилося цей непотріб перебирати, сортувати.
Але от прикрість. Вже два тижні Рокитнівська сільська рада у зв’язку із реорганізацією системи органів самоврядування, яка невдовзі відбудеться, припинила вивіз сміття. Про це цивілізовано попередили населення. Повсюди розклеїли оголошення, надіслали повідомлення адресно. Але люди не відреагували. Вони продовжують приносити і привозити у звичні місця сміття. Свідомі односельчани, особливо ті, під чиї оселі все це скидають, роблять зауваження, мовляв, цього ніхто не забиратиме і тому не варто його залишати. Та хто ж понесе назад додому те, що йому там не потрібне? 
Було соромно і прикро дивитися, як упродовж кількох днів на деяких вулицях села Рокитне панував безлад. То тут, то там валялися мішки і пакети, які розривали собаки, розтягали і розсипали. Особливо неприємний вигляд ця картина мала у святу неділю, зокрема по вулиці Івана Франка. У понеділок жителі сусідніх будинків не витримали і почали прибирати це чуже сміття, найняли чоловіка, заплатили гроші, щоб він вивіз увесь бруд на санкціоноване сміттєзвалище. Люди добрі! То люди ми з вами все-таки чи не люди, коли таке робимо? Чи є в нас із вами хоч якась ще совість, сором, розум, толк? Що іще нам не вистачає, аби бути людьми? Давайте кожен-кожнісінький замислимося, чи можна так робити? Давайте зрештою припинимо так чинити! Бо інакше невідомо, до чого ми вже дійдемо…
Валентина Кириловець.
Фото автора.