Її улюблена робота

У кожної людини своя історія, свій життєвий шлях і своя доля. Історія нашої героїні розпочиналася далеко за межами Полісся. Місце її народження — гарне і древнє місто Суми. Там Любов Антонівна зростала, навчалася, здобувала професію. У сімнадцятирічному віці відбулася подія, яка стала переломною в її житті. У той час вона побувала в прибалтійському  місті Таллін,  де проходив армійську службу старший брат, а разом з ним і наш земляк, якому дівчина із Сум неабияк запала в душу. Вони познайомилися і листувалися упродовж п’яти років. А зустрілися лише тоді, коли наречений наважився просити руки своєї коханої. Сталося це на батьківщині Любові Антонівни. Весілля  ж відзначали в його рідному Залав’ї. Так вирішила мати хлопця, адже він у неї був найстарший і найперший одружувався. Тому й хотіла оженити сина за всіма місцевими звичаями та обрядами. А в Залав’ї вони, знаєте, які давні, цікаві і колоритні! Після весілля молоді тут і залишилися…
Трудовий шлях на новому місці Любов Ушко розпочала рядовою колгоспницею. Жили у свекрів, зводили власний будинок, народжували діточок. Бог подарував їм чотирьох синів і трьох донечок. Вона встигала давати лад всьому і всім: дому, господарству, сім’ї. А окрім всілякої роботи ще й багато-багато читала. Не було книги в Залавській сільській бібліотеці, з якою б не ознайомилася наша Любов Антонівна. А коли вона перечитала їх усі, то почала їздити до районної бібліотеки. Такої активної відвідувачки не могли не помітити працівники закладу. Тож, коли посада бібліотекаря в Залав’ї стала вакантною, обійняти її запропонували Любові Ушко. Вона поринула в нові обов’язки з головою і не просто оправдала довіру керівництва, а перевершила всі очікування. Привела свою маленьку келію (як називає бібліотеку) в ідеальний порядок, створила краєзнавчий куточок, куди приходять на екскурсію школярі, постійно оформляє різноманітні виставки.  Старається робити усе можливе, аби задовольнити потреби читача: вміє порадити і допомогти з вибором літератури як учням та вчителям, так і пересічним мешканцям села.  До неї звертаються, коли пишуть реферати, готуються до уроків, організовують масові заходи.
Особливо подобається Любові Ушко дарувати своїм односельчанам свята. Вона тісно співпрацює з клубом і школою, тож різноманітні концерти влаштовують разом. При бібліотеці також діє актив із учнівської молоді, який, зокрема, постачає книги та пресу людям похилого віку. Окрім усього, вона проводить бібліотечні уроки в молодших класах і надзвичайно любить спілкуватися з малечею. Таке-от широке коло діяльності у працівника, який несе відповідальність за маленьку у кілька метрів кімнату з книгами. Вона обожнює цю роботу, хоча й не має відповідної освіти. Однак за десять років роботи оволоділа професією сповна. Велику допомогу, за словами Любові Антонівни, надають методисти центральної районної бібліотеки.
Надихають її на цю благородну творчу працю також дорогі читачі, яких в день нашого приїзду зібралося чимало. Ну і, звісно, підтримують у всьому чоловік та діти. Вони в нашої героїні такі, якими кожна мама пишалася б. Син Едуард навчається в медуніверситеті, донька Лія — в медколеджі її рідного міста. Аня здобуває професію правознавця  і подає хороші надії. В Сумському державному університеті у 2014-ому вона виборола титул «Студентка року». В цьому ж вузі Віра навчається на програміста. Ще двоє синів із цієї родини закінчили Рокитнівський  профліцей, один із них вже встиг одружитися. Так що Любов Антонівна сьогодні не лише багатодітна мама, а й почесна свекруха. Словом, багато радості пізнала вона на віку. Але були в її житті і трагічні події… Кілька років тому не стало найстаршого сина… Нестерпно важко було пережити смуток та біль. Допомагали і підтримували діти та чоловік. А ще з нею завжди поруч багато хороших людей, які люблять свою Любов Антонівну як гарного бібліотекаря і  просто як чудову людину.

 Валентина Кириловець.
Фото автора.