Про діяльність цього управління у районі знають не всі, особливо молодь, а тим більше, які функції виконує, які серйозні обов’язки на нього покладаються. Від професіоналізму його працівників, їх відповідальності залежать не тільки врожайність меліорованих земель (а таких у районі більшість), а й часто-густо наша з вами безпека. Мова у цій публікації йтиме про Рокитнівське управління водного господарства. Всі знають, яку небезпеку таїть в собі водна стихія, коли вона виходить з-під конт-ролю, особливо актуальною ця проблема є на Поліссі, яке часто потерпає від паводків та повеней, котрі завдають великих матеріальних збитків. Тому постійний контроль над водними об’єктами є необхідністю нашого життя. Саме це завдання виконує у своїй повсякденній роботі Рокитнівське управління водного господарства.
Протягом 38-ми років у районі функціонувала експлуатаційна дільниця, яка входила в склад Костопільського, а пізніше Сарненського управління меліоративних систем. Враховуючи наявність у районі значних водних ресурсів, ряду гідротехнічних споруд для захисту населених пунктів від підтоплення виникла потреба у збільшенні інженерно-технічнічного персоналу та, як результат, утворення у 1994 році Рокитнівського управління водного господарства. Отже, нинішнього року воно відзначає 20-річчя з дня утворення. Ця точка відліку дозволяє оглянутись назад, проаналізувати зроблене, зробити корективи, планувати роботу на майбутнє. Управління утворене вже у роки незалежності, у період становлення і розвитку держави, яка формувалась у складних фінансово-економічних, політичних та геополітичних умовах, що не могло позначитись і на матеріально-технічній базі Рокитнівського УВГ, яке, незважаючи на об’єктивні труднощі, в повному об’ємі виконувало і виконує свої функції.

Його господарство – складний, розгалужений по території всього району організм. У зоні обслуговування знаходиться майже 600 кілометрів магістральних, провідних та регулюючих каналів, протяжність дамб обвалування майже 80 кілометрів, гідротехнічних споруд 308 одиниць та майже 30 тисяч площ осушених земель. Всі ці вражаючі об’єми, площі, протяжності обслуговують лише 93 чоловіки – такий штат працівників Рокитнівського УВГ.
– Дуже непросто працювати в умовах дефіциту фінансування, дорожнечі пально-мастильних та будівельних матеріалів, запасних частин до меліоративної техніки, яка в більшості ще «союзного» зразка, в повному обсязі виконувати необхідні об’єми робіт, виплачувати працівникам заробітну плату, – зізнається під час нашого спілкування начальник управління Василь Климончук, – проте розуміємо, що не краще становище в багатьох інших сферах і галузях господарського комплексу держави. Намагаємось десь у розумних межах економити, оптимізувати свою роботу, заробити кошти власними силами.
До речі, це вдається непогано. Серед аналогічних районних управлінь області Рокитнівське УВГ займає одне з чільних місць по оплаті праці своїм працівникам і результати роботи свідчать самі за себе. Урподовж першого півріччя поточного року на різних об’єктах господарства вирубано чагарників на площі 62,7 гектара, обкошено каналів і дамб на 204 гектарах, відремонтовано 39 гідротехнічних споруд, очищено каналів від мулу об’ємом 5210 метрів кубічних, здійснено ремонт приміщень двох насосних станцій. Крім цього, у нинішньому році практично вирішено питання обігріву адмінприміщення управління – придбано твердопаливний котел та змонтовано систему опалення.
Регулярно проводиться також діяльність, яка не піддається арифметичним вимірам – просвітницька робота з молоддю у загальноосвітніх школах про значення води в нашому житті та екологію в цілому, облаштовуються і окультурюються різні водні об’єкти, джерела, місця відпочинку біля водойм.
Наскільки це складна, вартісна у грошовому вимірі, важка в організаційному плані робота ми мали змогу переконатися, подорожуючи по окремих осушувальних системах та гідротехнічних об’єктах разом з начальником Рокитнівського управління водного господарства Василем Климончуком та інженером-гідротехніком І-ої категорії Анатолієм Лящуком, який нині виконує ще й обов’язки заступника начальника управління. Спілкувалися з багатьма працівниками, які працювали на різних об’єктах, зокрема з молодим оглядачем гідротехнічних об’єктів осушувальної системи «Бунів» Іваном Козаченком, який проходить тут альтернативну службу. Юнак, «озброївшись» кущорізом, давав лад на одному з меліоративних каналів. Таку ж роботу проводили на дамбі водосховища в урочищі Кобила ще кілька молодих працівників. До речі, тут дуже мальовничі пейзажі, якщо до природної краси додати ще трохи організації, вийде чудове місце відпочинку для любителів активного дозвілля на лоні природи. Побували також у селі Дроздинь, на насосній станції, без роботи якої і село, і сільськогосподарські угіддя навколо нагадували б болота, зустрілися з машиністом станції Адамом Мариничем, який працює на ній з часу пуску в дію у 1994 році. Цей чоловік тут і машиніст, і слюсар, і сторож в одній особі. Досвід і кваліфікація дозволяють йому виконувати цю відповідальну роботу на фаховому рівні. Він закінчив Нікопольську технічну школу, поглиблював свої знання у кримському Джанкої. Станція в ідеальному стані, зразково зі смаком облаштована її територія, побудована оригінальна альтанка, висаджені фруктові дерева. На запитання як йому вдається утримувати довірений об’єкт у такому вигляді Адам Степанович відповів:
– Знаходжу розуміння та всебічну підтримку з боку керівництва управління і Михайловича зокрема. Він намагається в усьому допомогти, ні в чому не відмовляє. Маю хорошого керівника, і не тільки я, думаю, мене підтримають і всі працівники нашого управління.
Михайловичем Адам Маринич шанобливо називає начальника управління Василя Климончука. Чи може бути вищою оцінка керівника від своїх підлеглих? А загалом серед працівників дружного колективу УВГ панує атмосфера оптимізму, бачення подальшої перспективи в роботі, а це – головне.
Леонід ІЩУК.
Фото автора.