«Мої добрі показники у роботі – гарні мої односельчани!»

Глянувши на фото цієї усміхненої молодої жінки, читач, звісно, подумає, що це або кухар-кондитер, або продавець, який торгує кондвиробами, або щасливий покупець, котрий придбав для себе улюблений смаколик. І помилиться. На світлині зображена завідувачка Дроздинським поштовим відділенням зв’язку Галина Василівна Яскевич, а торти – це її хобі, приготування їх приносить героїні нашої розповіді задоволення та насолоду у вільну годину, хоча цих вільних годин у неї, ой, як мало. Адже сільське життя дуже насичене різними щоденними клопотами і турботами, тож якось регламентувати його, аби мати ще й вільну для душі та серця хвилину непросто. Потрібно і на роботі дати лад, і у сім’ї бути дбайливою дружиною та мамою і за чималеньким домашнім господарством приглянути.
І все у неї до ладу вдається. Незважаючи на порівняно молодий вік, на її життєвому шляху було вже чимало крутих поворотів та непередбачуваних зигзагів долі. І в усьому Галина Василівна, як людина глибоко віруюча, бачить промисел Божий, який веде її вказаною згори життєвою стежкою.
Народилася Галина 1980 року у селі Дроздинь, тут зростала, навчалася, тут і обрала свій життєвий шлях – після закінчення місцевої школи вступила до Городоцького регентсько-духовного училища, де отримала фах регента-псаломника і прийшла на служіння Богу у Свято-Троїцькому храмі на рідній Рокитнівщині. Два роки тут успішно регентувала, а коли розпочалося у Рокитному будівництво чоловічого монастиря ікони Божої Матері Живоносне Джерело, познайомилася з отцем Феофаном, котрий був у ті часи біля витоків будівництва цього храму. Він справив на неї очевидний духовний вплив і Галина Василівна стала активно допомагати спорудженню красеня-храму, який нині є і архітектурною, і духовною окрасою нашої Рокитнівщини. Готувала їжу для будівників храму, а з початком тут богослужінь регентувала, навчала церковним піснеспівам хористів.
Тут доля Галини Василівни зробила несподіваний віраж. Вона познайомилася з Мариною Антонівною Трохимчук, людиною теж віруючою, яка працювала тоді на посаді економіста поштового зв’язку у Рокитному, вона повідомила нову знайому, що в її рідному Дроздині є вакансія листоноші. Подумавши, повагавшись, порадившись з рідними, Галина Василівна зробила осмислений вибір і прийняла пропозицію працювати у сфері поштового зв’язку. Так наша героїня стала листоношею. Вийшла заміж за місцевого хлопця Миколу, народила трійко діток – Максимка, Маринку та Михайлика. Після восьми років роботи листоношею, очолила Дроздинське відділення поштового зв’язку. На цій посаді працює і по сьогодні. Робота листоноші, а тим паче завідуючої відділенням, непроста та відповідальна – доводиться мати справу з грошовими коштами, матеріальними цінностями, різними людьми, багато комунікувати з односельцями, кожен з яких має свій індивідуальний характер, свої особливі людські якості. І Галина Василівна знає своїх земляків та має до кожного окремий підхід. «Мої добрі показники в роботі – гарні мої односельчани, з якими працювати легко і приємно», – хвалить своїх дроздинців. І тут у пригоді їй стає ще й неперевершене мистецтво випікати не просто торти, а справжні кондитерські шедеври, якими вона частенько пригощає своїх клієнтів-односельців. 
Слава про її кулінарне мистецтво давно поширилася за межі рідного села. Торти для різних знакових подій (весілля, дні народження, різні свята та ювілеї) замовляють у неї сусіди-старосільці та вежичани і навіть знайомі з Рокитного. Це незвичайне хобі прийшло до неї, як кажуть, з молоком матері. ЇЇ мама Юхима полюбляла потішити своїх дітей смачною домашньою випічкою. Це вміння перехопили всі сестри Галини Василівни і навіть брат. Удосконалювала і шліфувала цю майстерність самотужки, малювала вечорами, коли поснули діти різні візерунки, орнаменти та квіти, які згодом гармонійно лягали у її фірмові кондитерські композиції.
Ось так у щоденних турботах, маленьких і великих радощах, з яких, власне, і складається життя, проходять свята і будні цієї хорошої, талановитої, комунікабельної і водночас дуже скромної людини. Вона ще досить молода і в її планах багато заповітних мрій, добрих задумів і надій. Хай же Божий промисел і надалі буде добрим супутником на шляху їх здійснення!
Степан ТЕРЕЩУК.
Фото Леоніда ІЩУКА.