Правда через 70 років

У серпні 1944 року на Півночі Російської Федерації, поблизу острова Білий, відбулися події, які стали найбільш трагічною сторінкою внутрішніх конвоїв в історії Великої Вітчизняної війни в Арктиці. Можливо, вони залишилися б в минулому або поза нашою увагою, якби не одна важлива деталь. Учасниками тих подій були двоє наших земляків. На Рокитнівщину така звістка надійшла буквально кілька днів тому. 12 травня до Рокитнівської райдержадміністрації звернувся з листом громадський керівник регіонального проекту «Карська експедиція» Сергій Шулінін (РФ, Ямало-Ненецький округ, м. Салехард). В ході даного проекту, як зазначає автор листа, був проведений науково-меморіальний похід «Карська експедиція-2015», під час якого вдалося встановити місце загибелі та ідентифікувати вантажний пароплав «Марина Раскова», а також встановити  місце поховання учасників конвою БД-5. Зазначений вантажний пароплав був одним із суден конвою БД-5 (групи транспорту, що пересувався під охороною військових кораблів для захисту від противника), затопленого німецьким підводним човном U-365 12-13 серпня 1944 року. Серед учасників конвою, в тому числі і загиблих, були жителі Української РСР, уродженці с. Рокитне: Терещук Іван Якович 1902 р. н. та Терещук Кузьма Якович 1897 р. н. «Прошу вас допомогти в установленні контактів з родичами Терещуків Івана Яковича та Кузьми Яковича для вирішення процесуальних питань з ідентифікації останків тіл учасників конвою БД-5, можливо, братів Терещуків», — звучало в кінці офіційного послання.
Наступного дня, 13 травня, на запрошення голови РДА Миколи Кушніра, для ознайомлення з цією важливою інформацією прибули родичі загиблих (внуки), жителі села Рокитне, а також Рокитнівський сільський голова Петро Гончар. У їх присутності Микола Захарович зачитав лист, після якого нащадки Івана Яковича та Кузьми Яковича Терещуків остаточно переконалися, що йдеться саме про їхніх родичів, оскільки в ньому були зазначені точні дати та місце їх народження, а також дати призову на війну. Виявляється, вони потрапили в одне і те ж місце лише з різницею в один місяць. А окрім того, вказані додаткові відомості про їх сім’ї. Внуки загиблих чоловіків прибули на зустріч з документами своїх дідусів, а також фотографіями.
Зачитану інформацію всі  сприйняли з надзвичайною цікавістю і переживанням. Кожен перейнявся трагедією з понадсімдесятилітньою історією, в якій загинуло кілька сотень людей і серед них наші рокитнівчани. Перед очима спливла картина із потопаючим судном та бойовими кораблями конвою, панікуючі пасажири, обстріли німецького човна…

У листі повідомлялося, що в 2015 році на острові Білому було знайдено місце захоронення учасників конвою БД-5. Відбулося також перепоховання останків тіл. В пам’ять про загиблих встановлено меморіальний комплекс і меморіальну дзвіницю «Дзвони пам’яті», один із яких лунає в пам’ятні дні  за загиблими учасниками конвою. Про трагедію 1944 року в Карському морі поставлено спектакль «Конвой».
Після прочитання листа родичі поділилися спогадами із далекого дитинства, коли були живі ще їхні бабусі, дружини Івана і Кузьми Терещуків. Зокрема, онук Івана Яковича Анатолій розповів, що малим він неодноразово допитувався у бабусі про діда. Вона відповідала, що у роки війни отримала похоронку про те, що її чоловік служив на морі і загинув на кораблі, який потопив німецький підводний човен. Отже, правда тільки підтвердилася. Онуки ж Кузьми Яковича правду про свого дідуся довідалися вперше. Цікаво й те, що нащадки обох чоловіків знали, що вони родичі, однак про те, що їх предки були рідними братами дізналися тільки тепер.
На завершення хочеться додати, що зустріч пройшла у теплій і невимушеній атмосфері. Адже всі її учасники були жителями села Рокитне. Тому для нас важливою та цікавою була як подія загалом, заради якої ми зібралися, так і кожна деталь, кожен спогад, кожне слово.
Разом з інформацією про загиблих братів Терещуків родичі отримали ще й запрошення побувати на місці їх поховання. Як складеться доля з такою далекою поїздкою — вони вирішать між собою.
Валентина Кириловець.