І ще раз про крадіжки лісу

Пошесть, яка нагрянула на наші ліси в кінці минулого – на початку нинішнього тисячоліть під час головування в райдержадміністрації Олександра Капітули (1997-2003 рр.), швидко набрала масштабів стихійного лиха – почалося масове, варварське винищування лісових угідь. І вже за приходу до керівництва райдержадміністрацією Віктора Рудницького (2003-ій рік) розпочалася боротьба з безконтрольним розкраданням основного багатства нашого краю – лісу. Проводилося десятки нарад на різних рівнях, рейдів, перевірок законності діяльності лісопильних рам, безліч різноманітних охоронних та профілактичних заходів. До цього процесу залучалися різні органи й служби, але результатом роботи був лише ріст у геометричній прогресії кількості пеньків у навколишніх лісах. Так, на жаль, триває й досі. І хоча значна частина хапуг переключилася нині на більш прибутковий вид незаконної діяльності – видобуток бурштину, вакханалія у лісових масивах не припиняється.
Всі пам’ятають скільки часу, зусиль довелося витратити аби вирішити надважливе питання для мешканців північних сіл нашого району – відкриття пунктів спрощеного перетину українсько-білоруського кордону в період дозрівання та збору так званих дикоросів – основної статті доходів до сімейних бюджетів більшості мешканців цих населених пунктів. Питання з важкими потугами вирішувалося на міждержавному рівні. І, зрештою, було досягнуто позитивного результату. Проте білоруси залишили за собою право розриву угоди в односторонньому порядку у випадку нецивілізованої поведінки наших громадян на території суміжної держави. І, як у воду дивились! Про яку цивілізованість може йти мова, коли мешканці сіл, в інтересах яких діяли вищезгадані пункти пропуску, почали (вірніше, продовжували) браконьєрство та крадіжки лісу на території Білорусі, яка, до того ж, є заповідною. Зрештою, білорусам урвався терпець і вони офіційно повідомили, що пункти пропуску у нинішньому році не діятимуть. Жменя злодіїв залишила біля розбитого корита всіх своїх земляків.
Нині перед державою стоїть багато серйозних викликів, зокрема війна на сході країни, проте й питання розкрадання лісоресурсів у районі не повинне відходити на другий план, адже це основне надбання нашого краю.
З метою обговорення становища з крадіжками лісу, напрацювання схем і методів протидії цьому явищу у четвер, 5 лютого, відбулася представницька нарада за участю керівників та відповідальних працівників причетних до даного питання служб та органів, яку провела керівник апарату Рокитнівської РДА Людмила Пишняк. Чесно кажучи, хід наради справив гнітюче враження і сумнів у доцільності проведення таких нарад взагалі. Чому? Виступаючі на ній сільські голови, працівники міліції, прикордонної служби, лісового господарства, податкової інспекції констатували свою цілковиту неспроможність ефективно протидіяти крадіжкам. І справа не в тому, що бракує бажання, сил чи професіоналізму – не вистачає прав і повноважень. На жаль, нинішнє законодавство влаштоване в інтересах псевдопідприємців, пильно охороняє приватну власність, незалежно від джерел її походження, і дуже обмежує можливості відповідних служб вести ефективну боротьбу з крадіями. Навіть впійманого за рукав у лісі злодія з краденим лісом не можна притягти до відповідальності, бо він каже, що ту деревину не різав, а… знайшов(!) Максимум, що можна зробити – конфіскувати крадене, якщо вдасться. Мужики наші метикуваті і розуміють: якщо за такі діяння покарання не буває, то чому б і не продовжувати далі, тим паче, що «бізнес» вельми прибутковий. І продовжують майже два десятиліття.
Часи радикально міняються, дуже хочеться вірити, що скоро зміняться на краще й порядки в нашій державі, будуть розв’язані руки право- і природоохоронних органів та інших служб, а на руки злочинців надіті кайданки.

Леонід ІЩУК.
Фото автора.