Минулого літа, як і належить, кращі представники рокитнівського юнацтва знову, дружно взявши на спину наплічники, вирушили відкривати нові світи та підкорювати Карпатські гори.
Кам’янець – Хотин – Чернівці Перший похід довжиною 80 кілометрів та тривалістю п’ять днів ми пройшли по Хмельниччині та Буковині. Розпочався він у старовинному місці Кам’янець-Подільський. За версією оргкомітету всеукраїнської акції «Сім чудес України» саме Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» посів перше місце. Старовинне місто з його величною історією, неповторною архітектурою, фортецею та пам’ятниками примусить будь-кого себе полюбити. О… ці пам'ятники! Хто б міг подумати, що в самому центрі Кам'янця нас буде чекати «закам'янілий» від захоплення містом … наш побратим, турист! Так, це був пам’ятник мандрівнику! З екскурсії по старовинній фортеці ми розпочали свою подорож. У її підземеллях та вежах відкрито експозиції, що відтворюють сторінки її історії. В тому числі оборону фортеці від турків, експозицію ув'язнення народного месника Устима Кармелюка (в Папській башті). Кам'янець-Подільський розташований у мальовничій місцевості на річці Смотрич. Смотрицький каньйон, в тому числі і в межах міста, включений до Національного природного парку «Подільські Товтри». Виходимо на маршрут. За містом, на правому березі річки Смотрич, встановлено пам’ятник "Розстріляній циганській кибитці", що зроблений з кованого металу, пробитого кулями. Рухаємося далі пішки під пекучим сонцем по луках та лісах, продираючись через високотрав'я та пересікаючи глибокі балки до Хотина. В кінці другого дня вийшли ще до одного українського дива з «Семи чудес України». Над річкою Дністер височить Хотинська фортеця. На території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник. Хотинська фортеця веде свій початок від форту, що був створений князем Володимиром Святославичем. З тих пір багато боїв та великих битв бачили її високі мури. Та найвідоміша з них битва Хотинська битва 1621 року. Козацько-литовсько-польські війська під проводом гетьмана Петра Сагайдачного (40 тис.) та Яна Кароля Ходкевича перемогли турецько-татарську армаду (400 тис.), якою командував сам султан Осман II. Тому, пам'ятник козацькому гетьману Петру Сагайдачному та його воїнам встановлено поблизу входу в Хотинську фортецю. Далі шлях групи проліг по лісових пагорбах Буковини. Цікавий район. Через два дні вийшли до розлогого 500-річного дуба, поблизу нього колодязь із джерельною водою, навпроти вольєр з дикими кабанами та виводком поросят. Цікаве місце. Можна і відпочити, і природою помилуватися. Закінчився похід в м. Чернівці. Він був генеральною перевіркою готовності перед карпатськими мандрами.
КАРПАТСЬКІ МАРШРУТИ РОКИТНІВЧАН
Дві групи рокитнівських юнаків та дівчат в котрий раз відправилися у Карпати, щоб в черговий раз себе перевірити та вдихнути на повні груди неповторного гірського повітря, відчувши себе одним цілим з природою. Представники поліських сіл Масевичі, Карпилівка та Рокитне пройшли походи першої категорії складності подолавши близько 140 кілометрів майже дикими Горганами та альпійськими стежками Свидовецького хребта. Похід розпочався з неповторного за красою гуцульського міста Яремче. Сам легендарний ватажок та захисник бідних Олекса Довбуш успішно протистояв поневолювачам в цих горах. Ми ж, відвідавши красивий водоспад на річці Прут та зробивши екскурсію містом, вирушили вперед і вгору по гірських дорогах та стежках за мандрівною зорею. За дев'ять днів подорожі піднялися на вершини гір: Максимець, Мала та Велика Сивулі (1818 та 1836 м), Татарука (1711 м), Стіг, Стара та Близниця (1880 м). Пройшли перевали: Переслоп, Легіонів, Пантир та Околе. На схилі гори Березовачка відвідали бункер одного із останніх визначних камандирів УПА, полковника «Грома». На місці його останього бою встановлено пам'ятник. У травні 1954 року Микола Твердохліб, командир Військової Округи «Говерля» разом з дружиною Ольгою прийняли свій останній бій. Живими не здалися. У горах всі рокитнівчани показали себе з найкращого боку, та варто відзначити вольові якості і мандрівну впертість масевицьких школярів (керівник – вчитель історії Ігор Кривко), гарний туристський характер Ілони Ражик з Рокитного та Насті Брички з Карпилівки. Ну, а про це не можна не згадати. Несподівано наші хлопці Артур Новоселецький та Сергій Ковалевич проявили себе як талановиті …кухарі! Ті страви, без перебільшення скажу, якими вони частували групу, ще зараз примушують всіх пальчики облизувати. Це були кулінарні шедеври! Досхочу поласували грибами та ягодами. Особливо багато було брусниці. Можливо, саме це сприяє тому, що в горах розвелося немало ведмедів. В останній час все частішими стаються їх зустрічі з людьми. Ведмедиці захищають свою малечу і деколи дають доброго прочухана ягідникам та грибникам. На щастя, смертельних випадків немає. Звичайно, були дощі і тумани, важкі підьйоми і круті спуски, криваві мозолі і підвернуті ноги. Та ми пройшли цей маршрут! «До зустрічі!» – кажемо вам, вам Карпати! Іван Парчук, кандидат в майстри спорту з пішохідного туризму.
29 вересня рокитнівчани відзначатимуть 125-ту річницю з дня народження міста. Рокитнівські мандрівники, перебуваючи на гірських перевалах та вершинах, переправляючись через бурхливі річки та долаючи важкі кілометри боліт тундри та тайгових буреломів в дощ, заметіль і вітер, завжди пам’ятають про своє Рокитне. Ми завжди повинні повертатися туди, де нас чекають, шанують і люблять. Зі святом, рокитнівчани! Рокитнівські туристи.
Минулого літа, як і належить, кращі представники рокитнівського юнацтва знову, дружно взявши на спину наплічники, вирушили відкривати нові світи та підкорювати Карпатські гори. 
