ЛИСТ З НЬЮ-ЙОРКА

Дослідник з Нью-Йорка Манорама Р. Модак у 1961 році звернувся з офіційним листом до Академії наук УРСР з проханням допомогти з’ясувати розташування Рокитнівських боліт.
У листі йшла мова про те, що Манорама Р. Модак досліджує міграцію арійських племен і готує до публікації в Індії свої історичні розвідки. Та для цього йому бракує деяких потрібних матеріалів. Проблема для дослідника полягала в тому, що він не міг знайти Рокитнівські болота на жодній карті, що зібрані в мегаполісі Нью-Йорку.
Відслідкувавши можливий маршрут міграції арійських племен з їхньої ймовірної батьківщини на півдні Уральських гір, – як вважає М. Р. Модак, – арійці, досягши Рокитнівських боліт, розділилися на дві частини: одні відправилася на північ і згодом перетворилася на скандинавів, а інші відправилася у південно-західному напрямку в Західну Азію і на південний схід до Ірану та Індії.
Автор розмірковує у листі про можливість зміни назви Рокитне, або що названі болота вже не існують. Звертається до Академії наук УРСР з такими словами: «Ваша установа напевно здійснювала дослідження цієї проблеми, які б могли бути корисними для мене. Якщо це можливо, я б хотів отримати схематичну карту», яку планую надрукувати в своїй книзі, й показати в загальних рисах рух арійських племен.
Президія Академії наук  УРСР переадресувала цей лист видатному українському історику-досліднику давньої історії Інституту історії Михайлу Юліановичу Брайчевському.
Він підготував лист-відповідь, у якому повідомив наступне, що назву «Рокитне» мають болота, що знаходяться в Українському Поліссі в межиріччі Горині та Уборті, між якими є маленьке містечко Рокитне – районний центр Рівненської області. Продовжує далі, тлумаченням топоніма, – «Рокитно», «Рокитне», «Рокитна» (від слова «Рокита» – вид дерев)  є широко розповсюдженою назвою сіл та рік у слов’янських народів. Інформує, що є багато міст, особливо в Україні, які мають подібну назву. Таку назву можна знайти в Польщі, Білорусі, Литві, Бессарабії та існує безліч топонімів відповідного походження: Ракитка, Ракита, Рокитка, Рокитніка, Рокитов, Рокити та ін.
Важко сказати, – зазначив Михайло Брайчевський, – як саме всі ці назви стосуються «Рокитнівських боліт». Вчений заявив, що у його розпорядженні немає джерел, на яких грунтується концепція Манорами Р. Модака про міграцію арійських племен. Натомість висловив свою думку щодо суті проблеми, «моє уявлення про походження аріїв базується на дещо іншому філософському підгрунті, ніж ваше. Я вважаю, що етногенез арійських племен відбувався не в процесі міграції, а був автохтонним. Тому я взагалі сумніваюся, чи варто шукати прабатьківщину аріїв як початковий пункт їх міграції та місце їх поділу на північну і південну гілку».
На які ж  джерела посилався Манорама Р. Модак у своєму досліджені, що в епіцентрі його уваги стали Рокитнівські болота?! А от вказаний Михайлом Брайчевський географічний об’єкт між річками Горинь та Уборть відображено на німецький карті «Karte der russischen Kurland: Schamaiten. Litauen. Podlesien & Volhenie» (Карта російських провінцій: Курляндія. Ліфляндія. Литва. Полісся і Волинь) ще в 1831 році – як «Rokitno Sumpfe» (Рокитнівські болота).
P.S. Кілька років тому, один з провідних українських приватних телеканалів у рамках проекту «ДНК – портрет нації» залучив кращих світових вчених-генетиків дослідити зразки ДНК взяті у жителів України. Результати показали – гени аріїв носять у собі понад 50% (!) українців.

Руслан Лобур,
вчитель історії Томашгородської ЗОШ I-III ст. №2.