Славний син поліського краю

12 жовтня 1922 р. в селянській родині карпилівчан Гната та Анастасії Бричок народився первісток-син, якому дали славне ім’я Кузьма. Потім у цій родині народились на світ дочки Тетяна та Ганна. У кінці 20-их років  трагічно загинув їх батько. Через декілька років мати вийшла заміж вдруге. Вітчим Євдоким теж був гарним господарем і дуже добре ставився до дітей.
На той час у селі Карпилівка була чотирирічна школа. Навчався у ній і Кузьма. Як розповідали його односельці, у школі він відзначався серед своїх ровесників старанністю і добродушністю. У ті часи біля Карпилівки працював кар’єр з видобутку каменю, власником якого був Тарас Боровець-«Бульба». Тож молоді хлопці не раз його бачили і чули його патріотичні заклики щодо вільної і незалежної української держави.
Тому не дивно, що в липні 1941 р. Кузьма разом зі своїми односельцями вступає до війська «Поліська Січ» і незабаром стає чотовим. У листопаді цього ж року після трагічних подій армія Боровця фактично припиняє своє існування, і Кузьма повертається до свого села уже зі зброєю. Разом з іншими своїми товаришами організовує загін самооборони, який був повним господарем у селі й боронив його від польських та більшовицьких партизан. На той час Карпилівка була селом патріотичним, націоналістичним. Жоден з його мешканців не пішов у червоні партизани. Тому більшовики лютували й восени, взявши декількома загонами село в кільце, спалили його, а більше півтори сотні карпилівчан розстріляли.
На початку 1944 р. на зміну німецьким окупантам прийшли більшовики. У районі на той час діяли загони УПА, до лав яких проникли агенти КДБ. Кращих друзів Кузьми Брички знищили. Були спроби знищити і його, але він розгадував наміри ворогів і уникав зустрічей з ними, а в кінці 1945 р. сам особисто вистежив і знищив керівника СБ, а насправді агента НКВС «Микиту».
У другій половині 40-их років в межах райцентрів Рокитне, Клесів, Березне про нього лине слава, як про мужнього, славного й мудрого керівника боївки УПА. Одне ім’я його наводило жах і паніку на більшовицьких окупантів та їх прихвоснів. Пліч-о-пліч були з ним його побратими по зброї Данило Сорока, Григорій Григорчук, Андрій Царук.
21 жовтня 1947 р. його сім’ю і старшу сестру Тетяну, яка була вже заміжня і проживала в іншій родині, було вивезено до Сибіру. Її чоловік Федір Костюк через два роки змушений був поїхати до місця заслання дружини. Після амністії у 1958-му р. подружжя повернулося на Рокитнівщину, а матері й молодшій сестрі не дозволено було цього зробити.
Вороги, як не старалися, не змогли вистежити Кузьму-«Черешню». Він вийшов з ними на зустріч в умовленому місці, але не знав, що за ним слідкував агент КДБ, який вистрілив йому з засади з карабіна в потилицю. Це сталося приблизно 20-21 жовтня 1951 р. на 30-му році життя патріота. Так перестало битися серце героя.
Один з тих, хто брав участь у цій зраді, недовго ходив по землі. Відчуваючи презирство людей, спився і невдовзі помер.
Кузьма Бричка-«Черешня» загинув, але в серцях людей залишив про себе добрий спомин. Працюючи на посаді начальника архівного відділу з 1970 р., я не почув про нього жодного поганого слова. Усі відзначали його людяність, порядність, героїзм, наголошуючи, що ця людина боролася за волю і незалежність України. Навіть вороги, й ті визнавали, що цей чоловік був розумним і сміливим.
У 1995 р. Кузьма Бричка-«Черешня» був посмертно нагороджений медаллю НРУ «Учасник Другої Світової війни». Нагороду отримала його сестра Тетяна, нині вже покійна. Вороги не кажуть, де його могила. Тому активом РУХу району в лісі, на місці його загибелі, було насипано курган-могилу, поставлено хрест і покладено гранітну плиту з написом: «На цьому місці в жовтні 1951-го р. агентами КДБ був підступно вбитий провідник ОУН-УПА на Рокитнівщині Кузьма Бричка-«Черешня». Слава Україні! Героям Слава!». Допомогу в увіковіченні пам’яті героя надав колектив ДП « Рокитнівський лісгосп».
В рідні патріота, яка живе нині на Кропивниччині, відшукали унікальне фото (вгорі), на якому «Черешня» зафіксований разом зі своїми бойовими побратимами. На мою думку, це фото літа 1945 р., зліва направо: Кузьма Бричка-«Черешня», Іван Покальчук-«Грушка» із с. Дерть, Захар Онуфрійович Богданець із с. Буда, Василь Покальчук-«Дуб», розстріляний на початку 1953-го р.
Рокитнічани не забувають про своїх героїв. Часто проводяться різні змагання на кубок славного сина України Кузьми Брички-«Черешні», його ім’я, не зважаючи на систематичне паплюження в роки комуністичного мракобісся, живе в народних спогадах та переказах. Але, на мою думку,  він заслуговує на більше. Потрібно назвати його іменем вулиці у селі Карпилівка та в райцентрі Рокитне, встановити меморіальну плиту, знайти місце для експозиції в місцевому шкільному музеї.
І в наш час не згасає боротьба проти зовнішніх і внутрішніх ворогів України. Минає 25 років з часу проголошення незалежності. Україноненависники з люттю зустріли нашу свободу. Вони і сьогодні різними методами намагаються  підірвати стабільність  і знищити нашу державу. Тому українські патріоти мають бути в постійній готовності дати гідну відсіч ворогам України.
Слава Україні!
Героям Слава!
Сергій БЕРТАШ,
мешканець с Рокитне.