ДІВЧАТА І ГОРИ
Крихкий кришталь чи камінь з витонченими формами?

Жінка… Чарівна та ніжна. Про неї співають пісні, складають вірші. Її боготворять  та вивчають, але все одно вона залишається загадкою. От в мене часто і запитують: «Як ви, дівчата, ходите в гори? Це ж зовсім не дівоче заняття?» Не правда. Природа наділила жінку особливою силою. Ця сила незрима, тонка та лагідна, але водночас велика та стихійна. Попри нашу тендітність  ми морально та фізично міцні: і на гору можемо піднятись, і багато кілометрів пройти, і рюкзак з багатьма кілограмами на своїх плечах нести, і смачну кашу зварити. Так, це не легко, але ж терпіння у нас хоч відбавляй. Сотні ран та мозолів, нервове та фізичне навантаження, сухе волосся та відсутність манікюру, можливість отримати шрами вам гарантована – усе це ми витримуємо. Чому ж незважаючи на усі ці випробування дівчата йдуть в походи? Мабуть через те, що у кожній із нас палає вогонь екстриму, адреналіну та відважності. Кажуть: «Розумний в гори не піде». Я в жодному разі не погоджуюсь із цим твердженням. Переконливим прикладом є Наталія Кулакевич, Катя Перев’язко, Ілона Ражик та Оксана Денисюк, які закінчили школу на відмінно і продовжують зараз навчання в університетах України та Європи. Разом з тим дівчата не забувають про походи і якщо є можливість, то залюбки ідуть підкоряти вершини. За роки існування спортивно-туристичного клубу «Рокитне» багато дівчат нашого містечка пройшли походи. Є і ті, які буквально зросли у мандрівках, і зараз продовжують відкривати для себе нові куточки нашої країни. Саме такими є Христина Кибукевич та Христина Денисюк, у яких вже, ой, не маленький стаж зайняття туризмом.

Не можна забути про Неонілу Лобач та Іванку Боковець, які минулого року разом зі мною пройшли важкий дванадцятиденний похід у Карпатах. У це важко повірити, але є і ті, які, ставши мамами, привили любов до туризму своїм дітям. Прикладом цього є Олена Ковалевич, яка колись сама ходила в походи, а зараз проводжає у туристичні мандрівки своїх синів: Назарія та Дмитра Кибукевичів. Цього року лава Рокитнівських екстрималок зросла, в карпатський похід вперше відправились: Ангеліна Ничипорчук, Анастасія Гаврилюк, Анастасія Наумович, Юлія Лозян та Альона Шеремет.
У важкі моменти нас завжди підтримають хлопці: коли ми не можемо підняти рюкзак – вони допоможуть нам його одягнути, коли нам важко нести таку вагу – вони заберуть кілька наших кілограмів собі, коли у нас мозолі – вони полікують нам рани, заварять міцний чай і просто підтримують. Для найкращих керівників Івана Парчука та Ігоря  Голиша ми стаємо неначе рідними донечками, яких вони стараються захистити від усіх небезпек, що чатують на туристів в горах. Навіть у походах ми відчуваємо себе леді поряд з такими джентльменами. Чоловіки – це наша підтримка, захист і опора. Чи варто дівчатам йти в похід? Варто. Міцне загартування і витримка, спортивні навики, хороша компанія, краса повсюди і незабутні дні гарантовані. Сміливі завжди мають щастя.
Софія Денисюк,
випускниця Рокитнівської гімназії, студентка журфаку університету ім. Драгоманова.