Лист односельчанам

Цей лист рідні Марії Литвиненко із Старого Села виявили вже після того, як її не стало. Вона пішла із життя 26 вересня цього року, не доживши до 33 років лічені місяці, залишивши трьох неповнолітніх діточок, не встигнувши подякувати всім, кому хотіла б. Як розповідає брат Марії, вона неодноразово хотіла висловити найтепліші слова односельчанам та всім людям, які її підтримували і допомагали. У неї було  велике бажання зробити це на сторінках нашої газети при житті. Але, на жаль, через жорстоку раптову смерть жінка не встигла опублікувати своєї подяки. Тому сьогодні її волю виконують близькі люди.
Красива, молода, щира і безгранично добра, людина із світлою душею і помислами, вона захворіла тяжкою недугою. Рідкісний діагноз — апластична анемія з клоном ПНГ— у Марії Литвиненко виявили півтора роки тому. Аби її вилікувати, потребувалася трансплантація кісткового мозку. Жінку намагалися врятувати рідні, знайомі, усе її дороге Старе Село і навколишні населені пункти, зібравши для цього значну суму грошей — 90 тис. американських доларів. Всі бажали Марії одужання, особливо найближчі люди, і особливо діти. Операцію мали провести в Польщі, однак через певні причини тамтешні лікарі планували зробити її пізніше. Стан здоров’я жінки погіршувався з кожним днем. Згодом, за кілька днів до того, як її не стало, у жінки виявили ще й пухлину кишечника. Вона померла в Україні, через три доби, як повернулася на рідну землю. А лист, який ми сьогодні публікуємо, написала в лікарні за кордоном. Він досить грамотний і продуманий, виведений старанним почерком. У нього вкладена вся її вдячна, зболена душа. Це послання  усім людям, які прийшли їй на допомогу…

09.2017 р.
«Дорогі і рідні мої односельчани!!!
Я зараз знаходжуся в Польщі на лікуванні завдяки вам. Я хочу вам подякувати, що дали мені цей шанс на життя. Якби не ви і не ваші спільні зусилля, мене вже, може, і не було б на цьому світі. Я навіть і не думала, що так все повернеться і що в мене будуть гроші на таке дороге лікування за кордоном. Я дуже рада, що народилася в Старому Селі, де живуть люди, які не проходять повз чуже горе і допомагають одне одному. Я дуже дякую за ваші підтримку, співчуття…
Хай Бог береже вас і дає вам здоров’я, а я буду із всіх сил вилазити з цієї чорної ями, із Божою допомогою в мене все налагодиться, і я повернуся до своїх діточок у своє рідне село.
Я хочу жити, хочу робити добро, допомагати ближнім своїм. Я люблю це життя, яке тяжке воно в мене не було, але я за все вдячна Богу, бо Він знає, що для нас краще, і якщо мені потрібно пройти цей тяжкий шлях, я буду терпіти — із Божою допомогою все буде добре».