30 вересня 2014 року, коли сонечко сіло за обрій, Купельська земля зустрічала свого героя Кущука Леоніда Васильовича, який з 10 квітня перебував у зоні АТО, служив у 51 механізованій бригаді. Доля водила його землями Дніпропетровщини, Донеччини, Луганщини та інших територій, кожен день він підставляв свою голову під кулі. Пережив контузію, але, маючи велику силу волі, патріотизм, пішов воювати далі. І ось Іловайськ, полон. Але про це дружина, рідні, громада довідалися пізніше. Перед цим були тижні невідомості, ніхто не знав де солдат.
Не знаходячи собі місця, брат Анатолій вирішив їхати шукати Леоніда, і під час цих пошуків виявив, що брат у полоні в сепаратистів. Довгі дні чекання.
І ось 27 вересня 2014 року Леонід опинився в списку 30-ти визволених військово-зобов’язаних. Радості не було меж. І вже Анатолій мчить по брата.
Чекаючи свого героя, думали він буде зморений, сумний, але на диво всім, Леонід зайшов у двір, де на нього чекала дружина Наталя, сільський голова, сусіди, друзі, усміхнений, трішечки втомлений.
Він тепло обійняв дружину, пригорнув її до своїх міцних солдатських грудей і поцілував. Адже Наталя терпляче чекала свого коханого і перша забила на сполох, коли він не подзвонив декілька днів.
По-материнськи обняла Героя Наталія Іванівна, подарувала йому троянди і вручила грошову допомогу від сільської ради.
Як рідного сина поцілувала Леоніда сусідка. Валентина Жежук, взявши його обличчя в свої долоні, сказала: «Яка я рада, що ти повернувся додому живий».
Далі були запитання про війну, про її кінець. На запитання чи повинні наші хлопці йти воювати на Схід, він сказав, що так, а як же інакше.
Дуже переживає Леонід за луганчан та донеччан, які напередодні зими опинилися без даху над головою. А коли хтось із людей зауважив, що вони самі винні, то наш земляк заперечив і сказав, що багато із місцевих не хочуть у Росію, а хочуть жити в єдиній Україні.
Будучи на війні майже півроку, Леонід вважає, що ворог не хоче миру, а готується до подальших воєнних дій.
Ми пишаємося своїм земляком і дякуємо Господу Богу та Божій Матері за те, що Вони вернули додому  його живим. Леонід для свого сина, земляків, всіх українців є Героєм, який боронить Україну від ворога.
Слава Україні! Героям Слава!
       Олена ВІНЦКОВСЬКА.