Оксана ЧОРНА: «Треба виходити на
сцену і дарувати себе людям»

«Голос країни» — наймасштабніший і, впевнена, найулюбленіший вокальний проект
українських глядачів. Люди затамовують подих в очікуванні кожного нового сезону, а коли він
розпочинається — в очікуванні кожного щотижневого ефіру. Складається враження, що на час
телетрансляції шоу все населення країни ділиться на дві категорії: талановитих учасників і
палких вболівальників. І якщо донедавна рокитнівчани належали безпосередньо до другої із
них, то під час останнього 8 сезону хід подій дещо змінився. Тепер і ми маємо вокалістку, яка
представляє наш край на «Голосі». Оксану Чорну називають однією із найяскравіших учасниць
проекту. До всього, вона доволі ефектна і харизматична особистість. У переддень 8 Березня
Оксана завітала в Рокитне, де під час святкового концерту виступила на головній сцені району
із піснею, яку виконувала на проекті і якою привернула до себе увагу двох суддів: Потапа та
Тіни Кароль. Перед самим її виходом до публіки ми запропонували столичній гості відповісти
на декілька запитань для місцевої газети, на що вона люб’язно погодилася. Це була розмова
переважно про її творчість, якою вона почала займатися ще проживаючи в Рокитному (після
школи співала в ансамблі «Калина»). Далі на її шляху до мрії були інші міста і навіть інша
країна. Сьогодні, дорогі читачі, ділимося з вами щирою розмовою про успіхи, перипетії,
виснажливі будні і несподівані повороти долі нашої яскравої учасниці «Голосу країни».
– Оксано, ми надзвичайно пишаємося тим, що людина, яка тісно пов’язана з Рокитнівщиною,
стала учасницею такого відомого талант-шоу. Відтоді, як жителі району довідалися про цей
факт, вони неабияк зацікавилися Вашою постаттю. Люди чекають на ближче знайомство з Вами,
яке, сподіваюся, сьогодні якраз і відбудеться?
– (Посміхається). Зізнаюся, що тільки рада такому знайомству. Для когось, правда, воно не буде новим,
оскільки значна частина мого життя і справді тісно пов’язана з Рокитним. І я ніколи цього не приховувала.
Місце мого народження — Київ, як і зазначалося на «Голосі». Далі я розповідала також, що проживала в
Рокитному, але цього просто не показали глядачам. Так склалися обставини, що із столиці ми змушені були
переїхати в містечко, де проживала мамина сестра. У Рокитнівській гімназії я продовжила навчання аж до
випускного (з 4 по 11 клас). Далі у моєму житті був юридичний коледж в Києві (але душа завжди хотіла
іншого). Згодом робота у Рівному. Якось, відпочиваючи в кафе, попросила в учасників групи, яка там
співала, виконати з ними пісню. Вони дозволили і згодом запросили до них приєднатися. Я прийняла
пропозицію, бо завжди мріяла співати. Після Рівного виступала із відомою на той час групою в Києві, з якою
ми збиралися їхати працювати в Туреччину. Однак не судилося — група розпалася. Видно, сама доля
написала для мене інший сценарій. Невдовзі мені запропонували роботу в Китаї і я погодилася. Працювала
у Піднебесній упродовж трьох років: співала на стадіонах, модних показах і нічних клубах. До всього,
обіймала посаду атр-директора в одному із клубів. Мені подобалося. Проте це була надто виснажлива
робота, майже без відпочинку: я готувала програму і сама виступала. Оточуючі, дивлячись на мою
активність, дивувалися, чи є в мене десь вимикач. Виявилося, він був… Я захворіла. Мені заборонили
виступати. Треба було відновлювати сили. Через рік знову повернулася в Китай, але цього разу не надовго.
Причиною змінити рішення став «Голос країни», у якому мені пощастило пройти відбір. Тепер маю інші
плани.
– Зазвичай, запитання про мрії задають в кінці розмови, мені ж хотілося б довідатися про
них просто зараз. Розкажіть, які вони у Вас?
– У мене немає мрій, є цілі. Інколи вони нереальні. Якщо в кількох словах: хочу створити свій сольний
проект, з яким буду виступати по Україні. Планую випустити Single. Хочу розвиватися в своїй країні,
проживати поруч із сім’єю.
– Знаю, Ви молода мама. Скільки Вашій донечці, які у Вас із нею стосунки?

– Тіні десять років. Вона проживає з моєю мамою в Рокитному, навчається в третій школі. У нас дуже теплі
стосунки. Вона мене любить і я її до безпам’яті. На канікулах і вихідних забираю її до себе в столицю. Хочу,
щоб ми постійно були разом. Планую, що в майбутньому так і станеться.
– А як Ви відкрили в собі талант?
– Я співала, як кажуть, з повитку (посміхається). Ходила малою по квартирі і співала. Десь за стіною
сердилися сусіди, але хіба діти на таке зважають. Я шукала себе – і той випадок у кафе в Рівному став
доленосним. У житті важливо не упустити свій шанс. Я свій спіймала і відтоді з головою поринула в музику,
наполегливо йшла до мети. У мене було безліч перешкод, не раз опускалися руки, але я піднімалася і
рухалася далі. Я принципова натура. І до всього, мені пощастило осягнути просту істину: треба жити тим, що
любиш. Треба виходити на сцену — і дарувати себе людям. У цьому увесь смак творчості.
– Яка атмосфера на «Голосі країни»?
– Гарна, тепла і доброзичлива. Такою, зокрема в нашій команді, її створив Потап. Конкуренція
відчувається тільки на сцені. Поза сценою ми спілкуємося один з одним, проводимо час разом. Імпонує
те, що на проекті все справедливо. Тож сподіваємося, що переможе найталановитіший і той, хто
найбільше потрудився.
– Що хочете побажати рокитнівчанам на завершення?
– Перш за все, хочу зізнатися, що пишаюся своїм містечком, у якому так багато талантів. Хочу порадити
людям, аби вони не закопували їх. Щоб ішли до своєї мети і досягали її, не зважаючи ні на які перепони, щоб
мали сміливість виходити із своєї зони комфорту і не боялися ризикувати. Одночасно хочу висловити
жителям району вдячність за те, що підтримали мене. Щасливої вам весни, гарних подій, незабутніх вражень,
радості і достатку.
– А Вам перемоги на цьому дивовижному проекті.

Розмовляла Валентина КИРИЛОВЕЦЬ.