«Професійне ставлення до справи, вимогливість до себе та інших»

Приємна новина нещодавно надійшла на Рокитнівщину  –  директора одного з найкращих та найстабільніших у нашому регіоні гірничих підприємств  ПрАТ «Томашгородський щебеневий завод» Віктора Бунечка удостоєно почесного звання «Заслужений працівник промисловості України». На колегії Рівненської ОДА  до почесного звання керівник області Олексій Муляренко вручив нашому земляку відповідне посвідчення та нагрудний знак. 
Ця висока відзнака є закономірною і цілком заслуженою, адже Віктор Власович практично все своє свідоме життя присвятив гірничій галузі і є її незаперечним професіоналом. Судіть самі. Після армійської служби у 1975 році він вступив до Ірпінського індустріального технікуму, де отримав фах гірничого техніка. Поглибив свої знання у тодішньому Ленінградському гірничому інституті ім. Плеханова, де навчався за спеціальністю «Технологія та комплексна механізація відкритої розробки родовищ корисних копалин», який закінчив у 1986 році, здобувши кваліфікацію гірничого інженера. Трудову діяльність розпочинав з низових ланок виробництва і, як каже сам Віктор Бунечко: «Рвав фуфайку, працюючи на конвеєрі». Трудився на кількох підприємствах гірничої галузі, де сформувався як досконало знаючий свою справу фахівець, авторитетний керівник, активний громадський діяч. У 1998 році очолив нинішній ПрАТ «Томашгородський щебеневий завод», яким успішно керує по сьогодні. Легко сказати «успішно керує». Яких нервів, зусиль, терпіння, кмітливості та наполегливості вимагає організація виробництва у такій складній галузі, якою є гірнича справа, в умовах розбалансованої економіки, гіпертрофованих правил гри між державою і виробництвом, байдужості, а іноді й дрімучої некомпетентності урядових чиновників, відсутності державницької стратегії розвитку промисловості й країни в цілому? У цих умовах більшість аналогічних підприємств у поліському регіоні Рівненщини ледь животіють, сяк-так зводячи кінці з кінцями, або ж зупинилися зовсім. А ПрАТ «Томашгородський щебеневий завод» працює, розвивається, шукає нові ринки збуту своєї продукції, яка, до речі, високої якості і відповідає всім стандартам. Основними її споживачами є заводи залізобетонних конструкцій України, значна частина готової продукції відправляється споживачам балтійських країн, сусідньої Польщі, напрацьовуються партнерські зв’язки з Китаєм. 
Відверто грабіжницькі тарифи на перевезення продукції з боку Укрзалізниці та дефіцит рухомого складу дуже обмежують обсяги виробництва та реалізації, адже працювати на склад можливо тільки до певної межі – нині територія заводу затарена готовою продукцією і це при тому, що є постійний попит на неї, який перевищує виробничі можливості підприємства. Це складне питання тут частково вирішили придбанням власних шістнадцяти вагонів, на підході ще чотири таких вагони.
Все ж, попри всі труднощі, підприємство функціонує: закуповується нова сучасна техніка та гірниче обладнання, люди отримують «білу» зарплату, заробляють трудовий стаж, відчувають себе захищеними і потрібними, бачать перспективу розвитку підприємства. Бачить її і досвідчений та авторитетний директор Віктор Власович Бунечко, який десь у глибині душі сподівається, що часи зміняться на краще, у державі восторжествують розум і здоровий прагматизм, бо виношує чимало честолюбних планів з реконструкції, переобладнання, осучаснення заводу, на якому працювати буде легше й комфортніше, продуктивність суттєво збільшиться, а працівники матимуть гідну зарплатню.
«Професійне ставлення до справи, вимогливість до себе та інших», – такий алгоритм успіху від директора ПрАТ «Томашгородський щебеневий завод» Віктора Бунечка, який допоможе і в майбутньому колективу томашгородських каменярів долати нові трудові рубежі й висоти. 
Леонід ІЩУК.
Фото автора.