Безпека журналістів Зміни можливі, якщо ми всі об’єднаємося

Попрацювати у залі засідань Верховної Ради, справа, погодьтесь, не буденна, адже не щодня потрапляєш у святиню, де приймаються закони країни, де твориться її майбутнє. Журналісти з усієї України минулого тижня мали змогу взяти участь у парламентських слуханнях «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення». Зібралось понад шістсот учасників, більшість – представники медіа-спільноти. 
Такі слухання є важливим кроком медіа і влади назустріч один одному. Проблеми журналістів, про які ми все частіше чуємо: залякування, побиття, вбивство – це проблеми суспільства. Це, насамперед, хвороба безкарності і вседозволеності, яка охопила наш соціум. Коли хворій людині скажеш потерпи і все мине, то прогресуючі ускладнення без фахової допомоги лікарів призведуть до тяжких наслідків. Так і в суспільстві, якщо не реагують на проблеми, про які говорять чи пишуть журналісти, то вони переростають у явища, які стають нищівними і для народу, і для країни, саме тому слід відновити верховенство права, коли скривджених захищають, а злочинців карають. І все! Це універсальна формула, рятівна пігулка для нашого суспільства, тоді кожен буде добре думати перед тим, як порушувати закони.
Відкрив парламентські слухання голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Нестор Шуфрич. Він зазначив, що 92 % злочинів проти представників ЗМІ залишаються не розкритими. Лише кожна 12 така справа доходить до суду. Парадоксально, але на папері права журналістів у нашій країні захищені дуже навіть непогано. «У чому проблема, коли в законі все чітко прописано, – зауважив Нестор Шуфрич. – усе дуже просто і від того жахливо – наші правоохоронці неохоче реагують на заяви журналістів про погрози, а коли доходить до побиття, то його кваліфікують як хуліганство». Парламентарій завершив свою промову сумною цифрою: наша країна перебуває на 102-му місці за рівнем свободи слова.
Виступив у Верховній Раді і нещодавно звільнений із російського полону журналіст Укрінформу Роман Сущенко. Він закликав парламентаріїв докласти зусиль задля посилення відповідальності за протидію професійній діяльності журналістів та затвердити норми для заборони офіційним особам, які отримують зарплату з державного бюджету, ухилятися від звернень журналістів з приводу питань, які становлять суспільний інтерес.
Далі слово мали міністр культури, молоді та спорту України Володимир Бородянський, виконавчий директор ГО «Інститут масової інформації», представниця в Україні міжнародної організації «Репортери без кордонів» Оксана Романюк, голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко, голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Ірина Венедіктова. До слова запрошували журналістів різних медіа з різних куточків України. Також виступали представники силових структур, зокрема заступник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко, голова Національної поліції України Ігор Клименко, т. в. о. начальника Управління комунікацій та преси Міністерства оборони України Олександр Мотузяник.
Журналістів та інших медіаучасників все більше переслідують, залякують, позбавляють свободи, нападають фізично й навіть убивають через їхню розслідувальну роботу, погляди чи репортажі. Ці порушення та злочини часто супроводжуються недостатніми зусиллями притягнути винних до відповідальності з боку державних органів. За 10 місяців 2019 року зафіксовано 208 порушень, з них 149 – фізична агресія проти журналістів. Найбільше порушень на Київщині, Одещині та Волині.
Голова Національної спілки журналістів України, член виконкому Європейської федерації журналістів Сергій Томіленко зазначив, що випадків реального відчутного покарання нападників на журналістів і редакції майже немає. Безкарність за злочини проти журналістів спостерігається на всіх етапах і рівнях: від села й району – до столиці. Постійно затягуються розслідування або справи «розвалюються». Лише одиниці справ доходять до суду і ще менше – закінчуються обвинувальним вироком, що набрав чинності.
Головний редактор газети «Черкаський край» Тетяна Калиновська висловила великі хвилювання та занепокоєння Черкаської та Корсунь-Шевченківської журналістської спільноти розвитком справи щодо колеги Василя Сергієнка, якого було жорстоко вбито 2014 року. Його викрали з власного двору, а наступного дня тіло було знайдено за 15 кілометрів від міста, в наручниках, зі слідами побиття й жорстоких катувань. Минуло вже стільки часу, а причетних до цього жорстокого злочину так і не було покарано. Суди тривають роками, але журналісти, які переживають тяжку втрату свого колеги, хвилюються за власну безпеку. Така несправедливість і безкарність вражає і дуже непокоїть, адже породжує нове зло, за яке так само немає покарання. Мова йде про вбивство ще одного черкаського колеги Вадима Комарова, який після жорстокого нападу пролежав у комі кілька тижнів і, не прийшовши до тями, помер… 
Генеральний продюсер телеканалу ZIK Наталія Влащенко зазначила: «Журналісти такі ж беззахисні і безправні, як і усе суспільство –– зміни можливі, якщо ми всі об’єднаємося».
Про маленькі незалежні редакції, як наприклад «Новини Рокитнівщини», їхні реалії сьогодення і проблеми говорила голова правління ГС «Національна асоціація українських медіа» Тетяна Котюжинська. Вона зазначила, що таким редакціям, за якими стоять трудові колективи, українці довіряють найбільше, бо вони свої, вони пишуть про те життя, яке тут і зараз. Тетяна Григорівна зазначила, що влада повинна дотримуватися взятих зобов’язань відповідно до чинного законодавства України.
Що ж, слухання пройшли, сподіваємося, представники нової влади звернуть увагу на кричущий стан справ. Віримо, що завдяки спільним зусиллям зможемо зробити Україну безпечнішою і продемонструвати суспільству, що злочини не можуть залишатися безкарними!
Наталія ЛОЗЯН.