«…Могилам слід віддавати шану, але не треба робити з них дороговказів». Ця, вже крилата фраза, мала б давно стати ключовою в українсько-польських стосунках, а саме у ставленні до мертвих, останки яких знайшли вічний спочинок на чужині. Зерно ненависті, посіяне на національні грунти передбачливими кремлівськими політиками, дало рясні сходи: і у Польщі, і в Радянській Україні плюндрувалося й нищилося, відповідно, все українське і все польське. Як наслідок - поруйновані українські церкви та цвинтарі у Польщі, занедбані римо-католицькі кладовища разом з костелами в Україні... І тільки тепер політики схаменулися: мертві ні в чому не винні. Їм треба віддати шану по-християнськи. І знайшлися люди і в Польщі, і в Україні, які роблять це не за гроші, не за дивіденди, а за покликом серця й совісті. Вже не один рік очолює Товариство польської культури Рокитнівщини Євгенія Якимець. Саме завдяки їй вдалося відновити історичну пам'ять, віднайшовши небайдужих людей, впорядкувати польське військове поховання (1920-1939 р.р.), що у смт Рокитне. За словами пані Євгенії, у Польщі цими питаннями опікується державне міністерство і фінансується ця справа з державного бюджету. Облаштуванням же польських поховань в Україні переймаються лишень ентузіасти. «Правда хочу зазначити, що в нашій країні з року в рік зміни все ж таки відбуваються на краще. Рокитнівщина – це край багатонаціональний. Тут проживають і етнічні білоруси, і росіяни, і поляки, і євреї… Тому й історія наша багатогранна, колоритна, – розповідає пані Євгенія. – Стосовно ж військового поховання вояків Війська Польського, що біля хлібозаводу, яке датується 1920-1939 роками, то воно довгий час було у занедбаному стані. І це не єдине поховання в нашому районі, яке потребувало впорядкування. Поряд з польськими, наприклад в с. Сехи, в такому ж вигляді перебувало і єврейське кладовище. В цьому році члени товариства за дієвої підтримки голови Томашгородської сільської ради Марії Гіс розчистили територію кладовища, встановили хрест. Тому, що на даний час на військовому цвинтарі ведуться відновлювальні роботи, передувала ціла історія. Декілька років тому, перебуваючи на Житомирщині, я познайомилася із журналістами Вроцлавського телебачення. Під час нашої розмови розповіла, що на Рокитнівщині є занедбане поховання польських вояків. Польські журналісти одразу ж зацікавилися почутим, приїжджали в Рокитне, зробили сюжет для телебачення. Потрібно сказати, що в Республіці Польща вже не перший рік діє цільова державна програма «Відновимо пам’ять забутих предків», яка передбачає впорядкування польських поховань. Перевага в цьому проекті надається військовим. Тому наше рокитнівське поховання зацікавило польську сторону. Над об’єктом одразу ж взяли шефство спільноти поляків – «Сибиряки» та «Стрільці».Згодом члени товариства разом з польськими волонтерами почали розчищати територію поховання, відкопувати надгробки і т.д. Був розроблений проект, паралельно велася пошукова робота в архівах Польщі. На сьогодні встановлено 65 поховань, проте, за словами старожилів, їх значно більше. Заплановано відкриття історичного комплексу на наступний рік. Відповідно розробленого проекту, на цвинтарі будуть облаштовані доріжки, зведений мур, проведеться озеленення території і т.д. Вже зараз на впорядкованій території встановлюються надгробки та хрести, залитий фундамент під майбутню огорожу. Зроблено багато. Сьогодні хочу подякувати за розуміння та надану допомогу голові Рокитнівської райдержадміністрації Віктору Рудницькому, депутату обласної ради Григорію Мінічу та особливі слова вдячності висловлюю підприємцю Ігорю Вайнеру. Тож, завдяки сприянню уряду Республіки Польща, людям доброї волі, волонтерам, представникам виконавчої влади, місцевого самоврядування та бізнесових структур Рокитнівського району через стільки років вдалося відновити історичну пам’ять Рокитнівщини – упорядкувати військовий цвинтар». Днями голова Рокитнівської райдержадміністрації Віктор Рудницький на виконання завдань, поставлених перед органами виконавчої влади Президентом України Віктором Януковичем щодо зміцнення міжнаціональної злагоди та порозуміння, побував на військовому похованні з метою ознайомлення із ходом відновлювальних робіт. Він в цілому був задоволений зробленим, а також пообіцяв й надалі сприяти у вирішенні проблемних питань. За словами посадовця, на шляху до євроінтеграції Україна проводить колосальну роботу щодо адаптації до загальноєвропейських норм національного законодавства, у першу чергу - в сфері прав людини, органічною складовою якої є захист прав національних меншин. «А тому загальні демократичні принципи, ідеали гуманізму, терпимості мають бути все більш поширені щодо відновлення історичної пам’яті національних меншин, що проживали або проживають на території певної адміністративної одиниці. Адже така діяльність є не лише гуманною, а й запобігає появі міжетнічних непорозумінь. Уроки міжнаціональної ворожнечі, антисемітизм мають бути враховані у формуванні державної політики. Саме це завдання ставить перед владою на місцях Президент України Віктор Янукович», – підсумував Віктор Рудницький.
«…Могилам слід віддавати шану, але не треба робити з них дороговказів». Ця, вже крилата фраза, мала б давно стати ключовою в українсько-польських стосунках, а саме у ставленні до мертвих, останки яких знайшли вічний спочинок на чужині. Зерно ненависті, посіяне на національні грунти передбачливими кремлівськими політиками, дало рясні сходи: і у Польщі, і в Радянській Україні плюндрувалося й нищилося, відповідно, все українське і все польське. Як наслідок - поруйновані українські церкви та цвинтарі у Польщі, занедбані римо-католицькі кладовища разом з костелами в Україні...
