В боях проти фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни, яка тривала 1418 днів і ночей брали участь більше 2000 жителів нашого району. Багато з них нагороджено бойовими нагородами. Лише орденом Слави відзначено 39 колишніх воїнів наших земляків.

22 червня 1941 р. розпочалася Велика Вітчизняна війна, а вже 15 липня 1941 р. німецько-фашистські загарбники окупували наше селище Рокитне. Своє панування вони розпочали з запровадження так званого «нового порядку»: грабували населення, знищували людей, палили села. На ринковій площі селища вони розстріляли 411 осіб. Жорстокість і насильство окупантів викликали у населення люту ненависть. Багато чоловіків пішли в партизани, селяни допомагали народним месникам, приховували від фашистів хліб, худобу, ігнорували вказівки окупаційної адміністрації.
Криваву розправу, вчинили фашисти в грудні 1942 р. над жителями Старого Села. Вони оточили село і у церкві спалили 180 людей. Інших жителів заганяли в школу, хати і підпалювали їх. Кому вдалося вирватись, їх наздоганяла ворожа куля. Внаслідок жахливої розправи було спалено 225 хат та загинуло 685 стариків, жінок і дітей, в тому числі 120 дітей до десятирічного віку. Повністю були спалені села Борове, Нетреба, Старики, Кам’яне, Будки-Кам’янські. Більше 200 будинків і школу спалили окупанти в селі Сновидовичі. А в селищі Рокитне було зруйновано приміщення залізничного вокзалу, 15-гектарний парк, водонапірну вежу, басейн, магазини.
Проте ні терором, ні репресіями фашисти не змогли залякати поліщуків. Навесні 1943 р. в нашому районі було створено партизанський загін, який очолив лісоруб Іван Галицький, а комісаром загону став учитель Григорій Коваленко. На залізничній станції Остки та хуторі Діброва діяли підпільні організації з числа молоді, які очолювали Григорій Цюра та Регіна Жилковецька. У Біловіжі, Купелі, Мушнях були створені антифашистські організації. Вони мали тісний зв’язок з партизанськими загонами. Восени 1943 р. гестапівці натрапили на слід підпільної організації на станції Остки і замучили кількох її членів у німецьких катівнях. Така ж доля спіткала підпільників хутора Діброва. І все ж не окупанти, а партизани були господарями того краю.
У січні 1944 р. наше селище Рокитне було визволене від фашистів. Тисячі рокитнівчан сумлінно виконували священний обов’язок, відвойовуючи рідні землі. Особливу хоробрість і відвагу на фронті проявив нині покійний Павло Іванович Золотов. Він нагороджений чотирма бойовими орденами. Серед них два ордени Вітчизняної війни,  ордени Червоної зірки та Слави. Великий внесок у Перемогу внесли теперішні жителі селища А. Г. Гречко, К. Ф. Клюєва, Г. С. Савіна, С. В. Чурилов, Г. Т. Фоменко, П. С. Буйських, В. І. Семенюк.
Пам’ять про тих, хто у важкі роки війни не шкодував свого життя, став на захист рідної землі від фашистських окупантів, повинна бути вічною. Жителі району будуть завжди пам’ятати про тих, хто не шкодуючи власного життя, захищав рідну землю.
СЛАВА УКРАЇНІ!
Митрофан ОЛЕШКО,
голова ради районної організації ветеранів України.