Нинішня ситуація на промислових підприємствах району дуже складна. Мало того, що доводиться займатися виробничими питаннями, від яких залежить діяльність заводу, то ще й доводиться готувати десятки сторінок  документації для контролюючих органів, яких чомусь стає щоразу більше і більше. Як розповів нам керівник ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» Віктор Бунечко: «Україну знищать чиновники. Каральний механізм нарощує потужність. Не дивлячись на те, що йде війна, їдуть і їдуть з перевірками. На одного робітника десять інспекторів.
Шкода людей, які загинули на Майдані, бо з того часу ніхто абсолютно не цікавиться ситуацією на промислових підприємствах району. 50 % людей миють бурштин на болотах і держава нічого не може з цим зробити. Вони просидять там не один призов і не підуть воювати. Друга половина нероб стоїть на біржі. Чому не сказати військовому комісару, щоб із числа людей, які необхідні на підприємстві, нікого не чіпали, їх не можна призивати до армії. І тоді ті, хто миє бурштин, побачать, що працюючі мають бронь, їх до армії не беруть, побіжать до нас влаштовуватися на роботу. Також треба включати відповідальність керівника. Якщо я бронюю 130 чоловік і не виплачу їм заробітну плату, зупиню виробництво, то відкривайте проти мене кримінальну справу. Бо під це, зрозуміло, багато хто може підлаштовуватися.
У районі сьогодні треба систематизувати призов людей на військову службу, врахувавши потреби промислового комплексу. Тих людей, які необхідні для виробництва, не призивати — залишити спеціалістів для забезпечення безперебійної роботи підприємств району. Призивати тих, хто сьогодні на біржі стоїть, хто бурштин миє, хто не приносить користі державі і не робить відповідних відрахувань, не сплачує податків.
Не знаючи нічого, приходжу на роботу, 3-тя зміна не працює. Чого? До військкомату повістки отримали. Люди не вийшли на третю зміну, бо ж на дев’ять ранку мають з’явитися до військ-комату. Інакше буде відповідний документ, що вони не з’явилися. Чому, коли надсилають повістки, не інформують виробництво? Дайте мені про це знати, щоб я міг робити заміну працівників. Я буду знати, скільки в мене працюючих і відповідно набиратиму інших людей, чи навіть жінок. Сьогодні під егідою військових дій, під лозунгами про загрозу нашій незалежності приховується хаос та безвідповідальність.

Ми звикли працювати за певними стандартами. Керівництво держави підписало політичну угоду з Євросоюзом. Але в державі ніхто не думає, як будуть далі працювати наші підприємства. Візьмемо стандарти продукції. Чому досі ніхто не розробляє ГОСТи, стандарти, з якими можна було б інтегруватися в Європу? Ось відкриють нам кордони. І що? Доведеться брати тонну продукції і везти через кордон, аби європейці могли зробити атестацію і отримувати ліцензії, сертифікати, щоб можна було продавати свій продукт там. То чи не легше Держстандартметрології укласти з європейськими структурами угоди, пройти навчання, атестуватись і отримати право видачі сертифікатів на різні будівельні матеріали у нас в Україні? Це дало б нам можливість здобути ці сертифікати і конкурувати вже з європейцями. Чи не тому ми закуповуємо європейську продукцію до нас, в Україну, а туди веземо лише сировину і продовжуємо бідувати? Поки що, незважаючи на війну, продукцію нашу купує Росія, тобто бізнес працює. Але коли йде така конфронтація, то невідомо, чим воно закінчиться. На тих кар’єрах, куди прийшов іноземний капітал, уже встигли зробити європейські стандарти. То чого ми чекаємо, аби іноземці захопили всі наші підприємства?
Усе наше виробництво тримається на старому обладнанні. Більшість заводів із виробництва щебеню функціонують на обладнанні, яке амортизоване на 60-80%. Є спокуса купити обладнання за кордоном. Однак при нинішньому курсі долара, який до того ж постійно міняється, придбати нову техніку майже неможливо. Але навіть якщо вам пощастило дещо раніше ввезти такі машини, то настає час їх ремонтувати, шукати запасні частини. Але у нас абсолютно не налагоджена система обслуговування іноземної техніки. Спеціалістів обмаль. І вони встановлюють такі ціни, що ви змушені будете віддати все зароблене на новій машині. Уявіть собі, що такий спеціаліст вимагає проплатити 8 грн за 1 км його доставки на підприємство. Це лише на одну третину менше, ніж коли ми веземо свою продукцію на вантажівках. Чому цього ніхто не контролює? Зате контролюється замороження зарплат, пенсій. На це контролюючих органів вистачає».
Віктор Власович досвідчений гірник і вмілий управлінець з дуже великим стажем керівної роботи, знає свій завод, знає його проблеми, знає, як їх вирішити. Дбає Віктор Бунечко про добробут своїх працівників, їхні родини, продуктивно співпрацює з органами місцевого самоврядування, зокрема, допомагає коштами, матеріалами та технікою для будівництва та ремонту доріг району. Тому і йдуть до нього як прості люди, так і керівники владних структур за порадою, за підтримкою, за допомогою, а він намагається нікому не відмовити.