Тарасовими стежками

З давнІх-давен наш рідний край славиться своїми неймовірними пейзажами, величними пам’ятками, дивовижними місцями, героїчною історією та культурою наших предків. Нещодавно, сонячного місяця червня, наша група туристів с. Масевичі на чолі з педагогом Ігорем Кривком вирушила у далеку  дорогу стежками великого українського письменника Тараса Григоровича Шевченка. Протяжність маршруту Корсунь-Шевченківський – Квітки – Шевченкове-Будище – Легедзіно – Доброводи – Умань 147 км, на подолання яких нашій групі знадобилося 10 днів. Розпочався він із славетного міста Корсуня-Шевченківського понад правою притокою Дніпра річкою Рось. Корсунь-Шевченківський — одне з найдавніших міст України. Тут наша група відвідала місцевий заповідник та музей історії Корсунь-Шевченкiвської битви.
Наступною точкою нашого маршруту було село Квітки. Відоме воно «Квітчанською обороною», яка відбувалась тут у 1944 році під час Корсунь-Шевченківської битви, і контрнаступом німецьких військ. Далі наш шлях пролягав через села Журавка, Петрики,  Трихоторівка.
Наступним етапом подорожі були села Шевченкове та Будище. Саме у Шевченковому пройшли дитячі роки відомого письменника. Тут наша група відвідала літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка, де відтворено хату батьків Тараса, збереглась могила матері поета. В центрі села на колишньому цвинтарі могила Григорія Шевченка — батька Тараса. Неподалік музею — хата дяка Богорського, де навчався грамоти малий Тарас. Будище  — село у Звенигородському районі Черкаської області. З 1829 року тут жив Тарас Шевченко, коли його забрали до поміщицького двору, де він був козачком у пана Енгельгардта. Тут ми побачили маєток брата пана Енгельгардта та дуб Тараса Шевченка. Палац в селі Будище побудував у 1828 р. барон Павло Енгельгардт в якості своєї літньої резиденції (головна резиденція Енгельгардтів перебувала у Вільшані). Поруч був розбитий парк з каскадом ставків і віковими дубами. За легендою, в дуплі одного з дубів ховав свої дитячі малюнки юний Тарас Шевченко. Цей дуб зберігся на території пейзажного парку, його називають Шевченковим. У радянські часи в садибі розмістили восьмирічну школу, яка знаходиться тут і зараз. Парк реконструйований, споруджені арки, лавки, фонтани, які відтворюють атмосферу шевченківських часів.
Далі ми подорожували по селах Хлипнівка, Озірне, Вільховець, Гусакове та Кобринове. Під час нашого подорожування почався дощ. Але ми не відставали від графіка нашого маршруту. В ті дні всі ми дуже намокли і вирішили зупинитися у с. Мошурів. Там ми посушились і рушили в село Тальянка. Пройшовши його, ми подалися у напрямку села Легедзіне. Там ми відвідали цікавий культурний заповідник «Трипільська культура», що знаходиться на території колишніх трипільців. У селі Легедзіне Тальнівського району створено Музей поселень-гігантів трипільської культури. Тут до уваги туристів представлені знахідки трипільської культури, зокрема речі побуту зі своєрідними трипільськими розписами та орнаментом. Цікавими та оригінальними у музеї є керамічні вироби. Своєрідне також і оформлення музею – він знаходиться під відкритим небом, а тому створює враження справжнього давнього поселення. Після надзвичайно цікавої екскурсії ми вирушили до наступного  пам'ятника, який є меморіальним комплексом, що знаходиться в цьому селі і присвячений загиблим прикордонникам батальйону Окремої Коломийської прикордонної комендатури прикордонного загону охорони тилу Південно-Західного фронту і їх службовим собакам. Наприкінці липня 1941 року бійці цього прикордонного загону чисельністю близько 500 військовослужбовців і 150 службових собак вступили в нерівний бій з противником.
Потім ми рушили у село Доброводи. Після цього нас чекала остання точка нашого маршруту – місто Умань та Софіївський парк. Національний дендрологічний парк Софіївка в Умані без перебільшення є справжнім шедевром світового садово-паркового мистецтва. Парк широковідомий як в Україні, так і за її межами. Щороку близько півмільйона туристів зі всього світу приїжджають, щоб помилуватися красою тутешнього унікального, штучно створеного ландшафту. Мабуть, найвідомішою визначною пам'яткою парку є фонтан "Змія". Дивно, але 18-метровий стовп води, який злітає вгору з пащі кам'яної рептилії, утворюється без використання насосів, а за рахунок тиску, що створюється різницею в рівнях води у двох озерах. По всьому парку встановлені мармурові статуї грецьких і римських богів: Периса, Аполлона Бельведерського, Венери, Орфея, Евріпіда і багатьох інших. Унікальна система озер вражає своєю красою відвідувачів протягом всієї прогулянки. Озера в парку спроектовані так, що де б ви не опинилися, вода несподівано виринає з-за пагорба або скелі. Отакою цікавою і неймовірною була наша подорож по Черкащині. І тому ми дуже вдячні батькам, підприємцям Василю Сороці, Юрію Ющуку, Масевицькому сільському голові Василю Волевачу та вчителю Ігорю Кривку за таку чудову подорож та  можливість пізнавати різні куточки України.

Ольга ЛЯЩУК,
член туристичної групи.