Війна, яка зруйнувала плани Гітлера

У житті народів і країн є події над якими непідвладний час, які назавжди залишаються у пам’яті народній. До таких подій належить безсмертний подвиг радянських людей у роки Великої Вітчизняної війни. У боротьбі з окупантами вони захищали честь, свободу і незалежність своєї Батьківщини.
На початок Великої Вітчизняної війни Німеччина та її союзники мали на кордоні з СРСР 55 мільйонів солдат, 3700 танків, 5000 літаків. Радянська армія – 2,9 мільйонів воїнів, 1800 важких і середніх танків, 1540 літаків нової конструкції. Політична мета гітлерівців – знищення та поневолення населення Радянського Союзу. Військово-стратегічний план – знищення за 1,5-2 місяці радянських збройних сил, захоплення території до Волги, а потім до Уралу.
Ніч з 21 на 22 червня 1941 р. темрява. Туман. Тиша. Але тиша тривожна. Прикордонники сторожко прислухаються. На протилежному березі гітлерівські війська закінчують останні приготування. А о 4 год. 15 хв. за московським часом почулися вибухи, дим пожеж, крики поранених, плач жінок і дітей. Стогін самої землі.
22 червня 1941 року на світанку німецькі війська віроломно, без попередження напали на Радянський Союз. Ворог розраховував покінчити з нами швидким, стрімким ударом, але глибоко прорахувався. Як один, піднялися радянські люди на захист своєї Батьківщини.
Перший удар прийняли прикордонні війська. Особливу стійкість виявили воїни Брестської фортеці. Бійці і командири перетворили її в цитадель опору. Вони майже на місяць скували великі сили ворога. Не вдалася спроба фашистів раптовим ударом захопити столицю України. Під Києвом ворог втратив близько 100 тисяч чоловік. Оборона столиці України тривала 70 днів. Для порівняння: Данія захищалася від фашистів лише один день, Бельгія – 19, Франція – 44, Норвегія – два місяці.
Не зуміли фашисти захопити Москву і Ленінград, хоч кидали в бій свої найкращі військові дивізії і тисячі літаків. Битва під Москвою розвіяла міф про непереможність фашистської армії і завдала їй непоправних втрат.
Грізним випало літо 1942 року. Фашисти розпочали наступ на півдні, вирушили на Дон і до Волги. Хотіли захопити Кавказ. 22 серпня гітлерівські війська прорвалися до Волги. Розпочався штурм Сталінграда. Під час запеклих боїв противник був знешкоджений. 2 лютого 1943 року цілковитою перемогою радянських військ завершилася одна з найтяжчих битв Великої Вітчизняної війни, яка тривала 200 днів. Відбувся великий корінний перелом у ході не тільки Великої Вітчизняної, але й всієї Другої світової  війни. Це сталося завдяки героїзму воїнів на фронтах і в тилу ворога. Подумати тільки, яка потрібна була сила духу у воїнів, щоб закрити своїм тілом амбразуру дота, щоб направити палаючий літак на колону ворожих танків і кинутися з гранатами в руках під гусениці броньованих машин, ризикуючи життям,  йти у ворожий тил, підривати склади, мости, військові ешелони. І таких подвигів було здійснено тисячі. Гітлерівці не передбачали героїчного опору нашої армії і народу.
Свідченням народної боротьби з ворогом був широкий партизанський рух на усій окупованій гітлерівцями території Радянського Союзу. Під час війни в тилу ворога діяло понад 6200 загонів і груп, в яких воювало більше мільйона чоловік. Партизани знищили більше 58 бронепоїздів, 50 тисяч автомобілів, підірвали 12 тисяч мостів, пустили під укіс 20 тисяч залізничних ешелонів. Відважна і самовіддана діяльність партизанів і підпільників отримала всенародне визнання. Майже 200 тисяч народних месників відзначено орденами і медалями.
Визначними були битви за Кавказ, за Крим, битва на Курській дузі, на Дніпрі, в Прибалтиці, в Берліні. Рішучі перемоги Радянської армії мали величезне військово-політичне значення. Була повністю звільнена від ворожої окупації територія СРСР, відновлений державний кордон від Баренцевого до Чорного моря. Настав час визволення народів Європи.
20 квітня 1945 року почався штурм Берліна. Битва за Берлін тривала до 2 травня. Особливо запеклим був штурм рейхстагу  – лігва фашистського звіра. Незабаром над рейхстагом замайорів червоний прапор, який символічно став прапором Перемоги над фашизмом. А 8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в Карлекорсті (передмістя Берліна) акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини.
Війна, як буря, пройшлась по країні, забрала з собою 27 мільйонів радянських людей з яких 18 мільйонів жителів. Було витрачено 30% національного багатства, зруйнували 1710 міст і селищ, більше 70 тисяч сільських населених пунктів, майже 33 тисячі заводів, шахт і фабрик. 65 тисяч кілометрів залізниці. Все це після війни було відбудовано радянськими людьми.
Відзначаючи чергову річницю перемоги над гітлерівською армією, учасники бойових дій мають знову відчути подих бойової юності, згадати своїх побратимів – живих і мертвих. Для юних нащадків це прекрасна нагода прилучатись до подвигу своїх дідів та батьків, до ратних і трудових звершень роботи, брати з них приклад будівництва своєї незалежної держави і своєї долі.
Гітлерівська Німеччина, її керівництво недооцінили Радянський Союз, його потенціал, його народ. Звичайно, жоден період історії не можна ідеалізувати, але вистояти і перемогти у такій стратегії війни могло лише згуртоване суспільство, об’єднане суспільство інтересів і мети.
У ні одному статуті не записано, що солдати забов’язані кидатися під танк з гранатою, таранити літак, заступити собою амбразуру дота, але в цій війні це був не один випадок. Героїзм був і залишився протягом усієї війни. Це необхідно пам’ятати кожному національному захиснику своєї держави, вчитись у воїнів Великої Вітчизняної війни.
Ми, рокитнівчани, гордимося тим, що в роки великого лихоліття, тисячі наших хліборобів, робітників взяли в руки зброю і стали на захист рідного краю. Багато з них не повернулися з поля бою. В період війни на території району періодично діяли великі партизанські з’єднання С. А. Ковпака, О. М. Сабурова. В. А. Бегми, загони Д. Т. Узденова, В. М. Яремчука, діяв загін ім. Дзержинського, яким командував І. І. Галицький.
За бойові дії в тилу ворога і на фронтах воїнів і партизанів району відзначено бойовими нагородами. Орденом Леніна нагороджено жителя села Остки Самосюка, орденом Червоного Прапора жителя села Дроздинь Кузьмича, командира і комісара загону ім. Дзержинського Галицького і Коваленка, орденом Вітчизняної війни другого ступеня підпільника із станції Остки Григорія Цюру. Солдатськими орденами Слави нагороджено 39 жителів району.
Знайте, пам’ять про Перемогу повинна жити у віках, бо головним, що рухало нас на подвиг, був патріотизм, любов і служіння своєму народу, своїй Батьківщині. Ми хочемо, щоб і наші нащадки служили справі народу, справі розвитку нашої незалежної України.

Андрій Гречко,
учасник бойових дій, полковник у відставці, почесний ветеран України.