Матерям — уклін і вдячність, їх синам — світла пам’ять

22 травня минуло три роки з дня трагічної загибелі українських бійців під Волновахою. Пам’ятаю й досі, яка жалоба обійняла тоді Рокитнівщину, адже двоє її синів повернулися до рідних домівок у труні… Біль матерів, всієї родини… Хіба його можливо передати і осягнути? «Ворог цілився у бійця, а влучив у серце матері», — декламував хлопчик-читець під час заходу в Осницькому клубі, на якому минулої неділі вшанували пам’ять Леоніда Озеранчука та Віталія Маринича, що полягли в бою під Волновахою. До місцевого закладу культури напередодні річниці трагедії запросили родини загиблих, віддати шану своїм землякам зійшлося усе село, прибули мешканці інших населених пунктів, представники влади, вчителі та керівники закладів, де вони навчалися.
Захід, який організувала завклуб селища Томашгород, жителька Осницька Тетяна Київська за підтримки обдарованих людей цієї місцевості, був надзвичайно зворушливий, проникливий, глибокий і печальний, як сама трагедія. Готуючись до події, тут продумали все: як оформлення сцени, так і змістовну програму, яка нікого не залишила байдужим. Вражав кожен номер: була то пісня, хореографія чи поетичний рядок. На телеекрані транслювалися знімки Віталія і Леоніда, в яких закарбувалися фрагменти їхнього життя. Зі сцени лунали слова співчуття і вдячності родинам, матерям загиблих, їм підносили квіти. Увесь зал оплакував їх синів, настільки проникливим у той день був кожен виступ, настільки талановито передали трагедію аматори сцени. Було відчуття, що кожен перейнявся бідою родин, як власною.
А опісля заходу усіх присутніх запросили на Осницький цвинтар, де настоятель місцевого храму ієрей Андрій відправив заупокійну службу за загиблими.

Валентина Кириловець.