На гостини в Угорщину

Міжнародний фестиваль «Ordookotlan», який щороку, з 30 липня, проходить в Угорщині, стартував в черговий раз. Започаткували фест в 2008 році. 50 угорських міст, містечок і сіл приймають гостей з усього світу. Кожен рік фестиваль об’єднує сотні різнопланових митців, це рок і поп-музиканти, фольклористи, народні танцюристи, художники, ремісники, а сотні тисяч туристів з усього світу приїжджають на це дивовижне свято.
Нашому фольклорному гурту «Куточане» дуже пощастило, бо ми ще в 2018 році познайомились з угорським рок-музикантом Міколашом Ботом, який очолював міжнародний проект «Таємнича Україна» (поліфонія). Він приїжджав  до нас в с. Рокитне і записував наші колядки, веснянки, гаївки, колискові, обжинкові пісні. Його дуже вразило українське різноголосне звучання пісень. У них в Угорщині народне виконання пісень втратилось давно, і зараз він їздить по всьому світу збирає і вивчає народні пісні усіх народів, а потім все це доносить до своїх людей на фестивалях та концертах. Наша українська пісня його дуже здивувала і підкорила. Міколаш об’їхав багато наших регіонів і таке звучання зустрічається дуже рідко, каже він, і це його дуже вразило. А, може, ще й тому це так припало йому до серця, бо має жіночку – славну україночку, дуже гарну, мудру, добру Євгенію, яка йому в усьому допомагає. До речі, вони познайомились на цьому фестивалі 8 років тому і вже сім із них, одружені. А батьки Міколаша сказали нам, що люблять Женю як рідну дочку, бо в них три сини, а невістка-доня одна. І в цьому році, цей молодий красень запросив наш колектив на диво-фестиваль, який проходив в угорському красивому містечку Нодьхаршань на свій «Український двір». Кожен рік Міколаш Бот запрошує два українські співочі колективи, солістів, народних музикантів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва.
У цьому році наша українська делегація складалася з 18 чоловік. Це гурт «Рожаниця» м.Київ, гурт «Куточане» с.Рокитне, солісти Юрій та Алла Ковальчуки м.Рівне, майстриня Лілія Молодцова м.Рівне. Керівником делегації був Юрій Ковальчук.
Виїхали ми з Рокитного 29 липня вранці автобусом до Києва, де заночували в шикарному готелі, а вже на другий день, в 9 годин ранку з аеропорту «Бориспіль» літаком «БОЇНГ», вилетіли до Будапешту. Я дуже переживала за своїх жінок, бо багато з них летіли вперше, але з моїми артистками можна летіти на край світу, вони великі оптимістки, гумористки, одна одну підтримували і жартували, одним словом, було весело і забавно. В Угорщині нас зустріли гарно й привітно, на шикарному автобусі привезли до місця проживання, де розмістили нас в елітних особняках. В цей же день о 18 год. було відкриття фестивалю, на якому ми співали одну пісню, але як тільки ми вийшли на сцену у своїх народних костюмах, нам довго аплодували. Такого теплого і дружнього прийому ми ніде не зустрічали, хоча побували в різних країнах і багатьох містах та селах нашої України. 

На другий день фестивалю, 31 липня, на «Українському дворі» ми продемонстрували обряд веснянок. Співали веснянки, гаївки, водили хороводи. А ще пригощали всіх присутніх нашим традиційним поліським кулішем з реберцями та білими грибами, який приготувала учасниця нашого гурту Ніна Артимовець. 50 літрів кулішу роздали за 20 хв. А допомагали їй волонтери – молоді хлопці і дівчата, з якими наша Ніна спілкувалася без перекладача, вони так здружилися, що ходили за нею скрізь. А ще в цей день до нас приїжджав духовний настоятель, який благословив всіх нас і сказав, що знає нас уже рік. Бо ще у 2018 році, коли Міколаш приїхав з української експедиції, то він показав святому отцю наші записи пісень і ще тоді вони припали йому до душі. Ми заспівали йому многії літа і декілька пісень, він зі своїм помічником заспівали нам многії літа на угорській мові. Було світло і тепло в усіх на душі. А вже увечері о 22 годині ми ходили на виступ рок-музикантів. Великий стадіон, море народу, але і тут мої жіночки не пасли задніх, а так «зажигали по-повній», що багато людей долучилися до нашої компанії і ми з великим позитивом провели цей вечір відпочинку.
На третій день фестивалю, 1 серпня, вже в нових літніх костюмах і постолах ми показали петрівчаний обряд. Співали петрівочки, плели вінки, рядили Марену, спалювали «відьму». Долучили до цього дійства всіх охочих, а їх було дуже багато. Молоді хлопці і дівчата стрибали через вогнище. Юрій та Алла Ковальчуки провели майстер-клас з траційних українських танців. Мене вразило те, що угорці так старанно і з великою цікавістю навчалися всьому тому, що ми їм показували. Це і пісні, і танці, і рукоділля, яке демонструвала майстриня Лілія – ткання крайок, виливання свічок з воску, виготовлення ляльок-мотанок та паперових квітів для прикрашання короваю. І я знову згадала слова нашого Т.Шевченка: «І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь».
А наша куховарочка Ніна приготувала для всіх гостей «Українського двору» картоплю з салом і розсолом зі свіжих огірків. Всім дуже сподобалась ця страва, бо з’їли все, ще й добавки просили.
А ще в цей день наша учасниця Марина Гордійчук святкувала день народження. Колектив ще зранку поздоровив Марину, але коли приїхали на виступ (нас з особняків до «Українського двору» возили на елітних іномарках), то Міколаш з Євгенією, всі учасники делегації щиро вітали іменинницю. А мер цього містечка разом зі своєю дружиною приготували святковий обід та смачний десерт, так що торт зі свічками теж був. Іменинниця була приємно вражена, стільки уваги і тепла вона навіть вдома не завжди мала. І ще один день пролетів швидко, весело і з великим позитивом.
На четвертий день нашого виступу показували обжинковий обряд. А ще давали майстер-клас по співу пісень. Мене вразило те, що і діти, і молоді, і старші люди так старанно вчили ці пісні, ловили кожен звук, правильно виспівували тексти пісень, а потім ще й дякували нам і говорили, що це велика честь для них брати уроки співу в таких професіоналів, як ми. Було дуже приємно це чути. В серці була гордість і за нашу Україну, і за нашу пісню, а найбільше за наш народ, за моїх жінок, які достойно і правильно донесли все це до цих гарних людей. А наша куховарочка пригощала всіх смачними галушками зі шкварками і залюбки ділилася своїми кулінарними рецептами. Ми ще довго-довго всі аж до ночі співали і танцювали і було таке відчуття, що гуляє дружна велика родина.
3 серпня був п’ятий – заключний день фестивалю. Ми показали обряд нашого українського весілля. А почали все з наряджання короваю, який спекли вдома на Україні і привезли в Угорщину, а потім і показали і саме весілля. Молодим був соліст гурту «Рожаниця», молодою – сестра нашої перекладачки Катерина, яка проживає в Ужгороді. Після цього дійства вона сказала своїй мамі, що якщо буде виходити заміж, то хоче тільки таке весілля, яке ми всім продемонстрували, бо таке колоритне, веселе, співоче весілля всім дуже припало до душі. А наші приспівки до козака вразили всіх настільки, що ми разів 10 співали їх на біс, а всі настільки перейнялись нашим весіллям, танцювали, веселились і це було по-родинному гарно, весело і радісно. А ще мій гурт «Куточане» заспівав під супровід рок-групи Міколаша Бота і це було драйвово. Наша Ніна наварила 100 літрів зеленого борщу, який розмели за милу душу. А наші українські телеканали НТН і Sipiys брали у нас  інтерв’ю, щиро з нами поспілкувалися, побажали нам ще багато нових фестивалів, хороших вражень і позитивних емоцій. 
А ми ще довго-довго в цей вечір співали і танцювали аж до другої години ночі і ніхто не хотів розходитись по домівках.
4 серпня, в неділю, ми попрощалися із гостинним містечком, паном мером, який прийшов нас провести, з волонтерами і поїхали до Будапешта. Нас поселили в гарному готелі, а потім Євгенія зробила екскурсію по місту. Ми побачили велику ріку Дунай. З цією рікою і в нашій родині є одна історія, яка сталася давним-давно, ще за часів австро-угорської війни. Мій дід Йосип переплив цю річку на бочці, а течія в річці дуже стрімка і з того часу йому дали призвісько Йосип-Бочка. І до сьогоднішнього часу на наш рід з боку батька кажуть «Бочечки».
Побачили велику будівлю угорського парламенту, Будійську фортецю, Олександріївський палац, резиденцію президента, до речі, дуже скромна будівля, побачили парадну зміну караула, церкву Матяша, Рибацький бастіон, ланцюговий міст графа Іштава Сечені. Нас дуде вразила архітектура, таке враження що ми перенеслись у 19 ст., все таке старовинне але дуже доглянуте і в прекрасному стані. Ми ще довго гуляли містом, стомлені але щасливі повернулися до готелю, де до нас прийшли попрощатися наші нові друзі – це перекладачка Інгред, її мама Катерина і молодша сестра Катя, наша молода, якій ми пообіцяли приїхати на її весілля в Ужгород – прекрасні і позитивні люди. Ця поїздка залишиться в наших серцях назавжди. Дякуємо Господу Богу, що він нас оберігав у дорозі, живих і здорових повернув назад додому. Визнання всім організаторам, учасникам особливо нашій українській делегації. Дай Боже, зустрічатися ще багато разів. Бажаємо всім миру, здоров’я, нових творчих проектів і щасливої всім долі.
Слава Україні!
Ганна Панасюк.