Гоп, весілля — три дні свято — вміють на Кутку гуляти!

Що вміють, то вміють! Минулої осені у Рокитне з’їхалася вся область, щоб подивитися і взяти участь у фестивалі весільної обрядовості, який організували працівники культури нашого району. Провідну роль у ньому зіграли представниці народного аматорського фольклорного колективу «Куточане», які й мешкають на знаменитому рокитнівському Кутку (північній окраїні села). Народився на ньому й ініціатор цієї грандіозної події Юрій Ковальчук – відомий на Рівненщині та далеко за її межами збирач, хранитель і виконавець пісень поліської глибинки.
І от нинішньої осені, 6 жовтня за календарем, з ініціативи та за порадою кращих знавців поліського фольклору, зокрема кандидатки мистецтвознавства, завідувачки Київської лабораторії етномузикології Національної музичної академії ім. Петра Чайковського Ірини Клименко, наукового співробітника сектору етнографії Рівненського обласного краєзнавчого музею Олексія Нагорнюка та добре знаного в нашому краї Юрія Ковальчука у Рокитне завітала білорусько-українська група кінематографістів на чолі з відомим режисером Володимиром Луцьким, щоб відтворити традиційне поліське весілля на екрані. Бо ж рокитнівські «Куточане» зберегли сценарій такого весілля з усіма обрядовими дійствами в первозданному вигляді. 
Зйомки проходили в рамках Міжнародного білорусько-українського проєкту за участю відомих у світі культури і мистецтва особистостей обох держав. Зокрема, нашу країну представляла сучасна українська співачка, музикант і композитор Катя Чилі, а сусідню Білорусь — знаменитий на її теренах (і не лише) фольклорист, музикант, композитор, лідер групи «Етно-тріо Трійця» Іван Кірчук. Як повідомив Олексій Нагорнюк, провідна ідея документально-мистецького фільму, над яким сьогодні працюють кінематографісти, – це старовинна культура двох народів та близькі зв’язки між ними. Зйомки кіносценарію з відображенням українських звичаїв та обрядів розпочалися в Карпатах, продовжилися в Перебродах сусіднього Дубровицького району, а в Рокитному творча група працювала вже над його фінальними сценами. 
На Кутку до цього дня підготували старовинні хати (ще з долівками) жениха і нареченої, прибрали належним чином двори. Головними дійовими особами на знімальному майданчику поруч із знаменитостями стали наші земляки. Увесь сценарій традиційного весілля в Україні, як відомо, супроводжується піснями. От наші голосисті «Куточане» й супроводжували його своїм неперевершеним співом від початку і до кінця. Коли наряджали коровай, і коли батьки благословляли молодого, і коли виряджали його до молодої, і під час весільної ходи селом, і одягання вінка нареченій, і сповивання, і виряджання молодої з рідної хати… До речі: і наречені, й батьки, й головний розпорядник весілля, і світилка, і дружки, й господарочки, і музики (може, кого й не назвала) — усі були із села Рокитного. Та й як виконували свої ролі! Як кожен умів і сказати, й приказати, й коли треба помовчати. А як по-справжньому, по-колишньому, проходила даровизна! Несли подушки, вели козу, заповідали гектари землі! А яких смакот наготували куховарки! Наліпили баняки голубців, насмажили картоплі, напекли й кров’янки, й «іванка», й пирогів, і млинців… Гості із столичних міст зізнавалися, що зроду не куштували таких добрих страв із печі. Пригощали, як годиться, й запорожців.  А між застіллями всі так танцювали, що земля гула! Коли ж настав час виряджати молоду з батьківської хати, запрягли коня, поставили на віз бодню з приданим, прив’язали подаровану козу, посідали поруч з нареченими дружки  — та й вирушили з двору. А вслід за ними і весільна процесія — з музикантами, співами і танцями. 
Словом, справляли, по-справжньому, по-народному, по-кутоцьки. Як у нас кажуть, що дали, то дали!
Валентина Кириловець.
Фото автора.