Уклін доземний тобі,
моя батьківщино – рідне село

Рідне село – найкрасивіше завжди. Воно чарівне восени, коли дерева вбрані в різнобарвні шати. Приємно йти по опалому листю, вслухаючись у шарудіння. А взимку! Це ж казковий витвір із снігу! Весною розливається смачний аромат бруньок на тополі, березі. Влітку густа зелень дерев дає жадану прохолоду. Рідне село – наша батьківщина, яка є кращою від усіх інших місць.
У кожному рідному куточку побудований свій храм. Покровителем і захисником церкви села Борове є святий Архистратиг Михаїл – головний Небесний Воєвода. 21 листопада щорічно вшановують пам’ять вірного служителя Божого. Це велике християнське свято є престольним празником села.
Саме в такий день пробуджується у наших серцях любов і гордість за свою малу батьківщину. Ми сповнюємося відчуттям єдиної родини. Це не просто свято, це свідчення єдності, самоорганізованості. Адже родина і батьківщина – це найпрекрасніше, що є у людини. Треба шанувати і поважати своїх батьків, бо вони найрідніші у всьому світі. Кожна мати готова зробити все, щоб її дитині гарно жилося. Як приємно, відчуваючи тепло материної руки, її подих, ніжно притулившись до її плеча, розповісти про свої мрії, поділитись своїми роздумами, довірити все те, що хвилює і бентежить. Вона порадить, втішить і підбадьорить. Мама хвилюється, піклується про нас. Вона – єдина і неповторна, красива своєю любов’ю, мудра у поводженні зі своєю дитиною. Ні за які скарби не придбати матір. Приїдь до неї та обійми її. Тарас Шевченко наголошував: “Хто матір забуває, того Бог карає”. Тож у це храмове свято є нагода зустрітися зі своїми рідними і близькими.
Урочисто і радісно на празнику у Свято-Михайлівському храмі. Він вабить своїми куполами весь православний народ, який шукає миру з Господом Богом. Благоговійний церковний дзвін викликає у душі кожного віруючого світлий і мирний настрій, сповіщає благу, добру звістку і скликає у храм Божий на Богослужіння. Радісно і урочисто зустрічали жителі села Борове гостей, які прибули на соборну молитву звідусіль. З’їхалися з різних місць району священнослужителі, щоб вшанувати святого Архистратига Михаїла, який уособлює перемогу добра над темними силами. Служили Божественну Літургію, возносили молитви до Отця Небесного, виконували церковні піснеспіви. У храмі перебувала особлива милість Божа. Відбувся традиційний для цього дня водосвятний молебень. Звершувалися таїнства Сповіді та Причастя. Зі слів священників миряни чули особливі молитви та проповіді-повчання. Вони наголошували, що ми, православні християни, повинні думати не тільки про себе, але й про інших людей, любити їх і молитися за них Богові, тому що всі є дітьми одного Отця Небесного. Маючи такий неоціненний скарб – Святу Православну Церкву – ми з повним усвідомленням цієї великої радості приєднаємо свій голос до голосу о. Іоанна Кронштадтського, який говорив: “О, Церкво Божа, Свята, Соборна, Апостольська! Яка ти велична, премудра, праведна і спасаюча!.. Слава Христу Богові – святішому Главі, єдиному Главі Церкви Божої на землі”.
По завершенню служби Господньої прихожани із духовенством та хористами здійснили Хресну ходу довкола святині із прочитанням Євангелія і окропленням свяченою водою. У кінці свята від священнослужителів району та господаря, настоятеля Свято-Михайлівського храму отця Павла православні миряни чули найщиріші поздоровлення з Днем пам’яті Небесного Покровителя і побажали усім, щоб Господь Бог по молитвах Архистратига Михаїла охороняв нас від злого, посилав добра і радості, щастя і здоров’я, духовної міці та волелюбства, чистоти в помислах та благородства у вчинках, віру на краще та мирне майбутнє.
Тож, де б ми не були, молімося, приїжджаймо до отчого порогу, до рідної хати, до святого храму – найдорожчого, що в нас є. Будьмо вірними і милосердними, бережім і пам’ятаймо свій дім, своїх батьків, свої сім’ї, свою батьківщину. Адже як би далеко дитинство не зайшло, все це – наше коріння і доля, наша кровність і материнська пісня. 
Уклін доземний тобі, моя батьківщино – рідне село!
Олена Сорока,
прихожанка Свято-Михайлівського храму села Борове.