«Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз...»

У двадцятому сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років. Проте наймасштабнішим та найтрагічнішим за жахливими наслідками був голодомор 1932-33 років – понад сім, а за окремими підрахунками близько 10 мільйонів українців, стали жертвами свідомо спланованого й організованого голоду, метою якого було фізичне знищення частини українського народу.
Голодомор 1932-33 років не був випадковим явищем природного чи соціального характеру, як це стверджували спочатку радянські, а потім проросійські псевдоісторики. Мільйони смертей через голод були наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарним режимом СРСР терору проти українців за їх спротив примусовій колективізації і небажання перебувати під владою Росії.
У суботу, 28 листопада, в Україні стартувала загальнонаціональна хвилина мовчання, після якої відбулася акція «Запали свічку пам’яті» в знак жалоби і скорботи за безвинно закатованими голодом українцями. Акція була підтримана в десятках країн світу, де компактно проживає українська діаспора..
І звичайно ж, мітинг пам’яті та скорботи традиційно відбувся і в Рокитному, де по вулиці Руслана Дубовця встановлено пам’ятник жертвам Голодомору 1932-33 років. Незважаючи на карантин, на цей захід прибули десятки рокитнівчан та взяли участь у скорботному дійстві.
Зворушливо та проникливо звучать слова ведучих:
Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не поодинці,
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали гордо зватись – українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають українці – донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Хвилиною мовчання присутні на мітингу вшанували великих мучеників нашої історії – жертв небаченого варварства і червоного терору, запалили свічки пам’яті. Під звуки «Реквієму» композитора Моцарта учасники дійства поклали квіти до пам’ятника жертв Голодомору та поставили свічки і лампадки.
Леонід ІЩУК.
Фото автора.

 по