«Життя прожити — не поле перейти» — говорить народна мудрість. А особливо важко проходити життєве поле, коли доводиться з раннього дитинства і уже більше сорока років нести свій нелегкий хрест інваліда.
Та я дякую Богові за саме таку доленьку. В Слові Божому написано: «Подяку складайте за все, бо така Божа воля» (1 солунян 5 р., 18в.).
Я вдячна Господу за те, що Він мене не залишав, допомагає нести хрест, посилаючи добрих, небайдужих до чужого горя людей.
І поки на світі живуть добрі люди, то я знаю, що Бог з нами, Він бачить нас, Він любить нас… Напередодні Міжнародного дня інвалідів хочу щиро подякувати всім тим людям, хто зрозумів мене, проблеми моєї сім’ї, перейнявся нашою бідою.
Дякую вам, добрі люди, завдяки вашій допомозі: моральній, матеріальній, фізичній, я і моя маленька сім’я, маємо свою хатинку, де нам зручно і затишно.
Мені не вистачає слів, аби висловити належну подяку всім, хто прийшов на допомогу, і ця вдячність буде в моєму серці все життя. Я не в змозі назвати всі імена і прізвища, та вірю, що Господь знає вас і ваші добрі справи. Спасибі вам, мої дорогі земляки, за ваші гарячі серця, в яких живуть милосердя і чуйність. Хай Господь воздасть вам сторицею і береже на земних дорогах життя.
Рясних вам Божих благословінь!
Зі щирою вдячністю,
Ніна КИБУКЕВИЧ,
інвалід дитинства, смт Рокитне.
|
