Так сьогодні називають послання Тараса Григоровича Шевченка «І мертвим, і живим…» І під такою назвою на минулому тижні пройшов літературний вечір, присвячений 200-літтю від Дня народження Великого Кобзаря. Це був досить оригінальний захід, сильний, емоційний, цікавий. Його підготували викладачі та студенти Рокитнівського медичного училища спільно з працівниками районного будинку культури. Організатори задумали провести шевченківське свято, як вечір-діалог. Діалог між тими, хто на сцені і хто в залі. Діалог між Тарасом Шевченком і всіма нами — нині сущими. І хочеться зазначити, що свій задум вони втілили просто в ідеалі.
Отже, темою для  діалогу виступаючі обрали твір Тараса Григоровича «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє».  Сьогодні над ним схиляються батьки і діти, і батьки батьків. І сьогодні, у 2014-ому, говорити про Шевченкове послання актуально і доречно, як ніколи раніше. Тож, запросивши аудиторію до співдумання та спілкування, ведучі розпочали читання твору з коментуванням, поясненням, розмірковуванням. Як відголосок звучали  коментарі та власне бачення шевченківської поезії із залу. Вразило те, як  ретельно учасники заходу підійшли до кожного рядка послання, як проаналізували кожне слово, виділивши основні мотиви. Першим серед таких вони назвали обов’язок української інтелігенції, який полягає в служінні Україні, її народові. Кожен свідомий українець має жити інтересами Батьківщини — саме на цьому наголошував Кобзар. І на цьому щоразу наголошували читці на сцені. А ще вони зазначали, що геніальність твору в тому, що в ньому запрограмована думка про Державу.
В своїй хаті своя й правда,
 І сила, і воля…
Непокоїть Тараса Григоровича порушення закону розвитку: нація, народжуючи еліту, не має від неї віддачі, потрібної для подальшого поступу. На жаль, написане тоді, накладається й на нашу дійсність. Молодь, шукаючи кращої долі, виїжджає за кордон:
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
 Та й більш нічого.
Озвучили під час заходу і таку важливу проблему, яка стосується інтелектуального рівня еліти. По-перше, слід чужого навчатися і свого не цуратися. По-друге, добре знати правдиву історію свого народу («Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя»).
І заключним смисловим мотивом послання було названо заклик до всіх свідомих сил України єднатися:
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Шевченко застерігає, що для України небезпечні внутрішні розбрати, коли політична еліта роз’єднана, не знаходить спільної мови з народом і не хоче заради загального добра поступатися власними амбіціями. «Слухаймо ж і почуймо Кобзареве слово!» — лунав слушний заклик із сцени.
Після цього ведучі звернулися до присутніх із сподіванням, що сьогодні кожен впевнився у тому, що послання «І мертвим, і живим…» Тараса Шевченка — це справді послання у вічність, звернене до всіх прийдешніх поколінь.
Вкінці вечора-діалогу студенти з гордістю заявляли, що вони українці і всі ми — єдина родина. Звучала «Молитва за Україну», яку виступаючі на сцені і увесь зал виконували стоячи.
Під час заходу взагалі прозвучало ряд пісень як Тараса Григоровича, так і інших авторів. Досить в тему була підібрана музика Лятошинського, Б. Буєвського. Упродовж літературного вечора лунало багато віршів різних поетів про Великого Кобзаря, любов до України, сучасні події:
О, ці болючі переміни!
Я тихо їх перетерплю.
Дніпро, Шевченко, Україна,
Я до загину вас люблю.
Під час читань також демонструвалося відео з сюжетами Майдану та Межигір’я. Словом, все було спрямоване на те, аби присутні переконалися, що поезія Шевченка і, зокрема, послання «І мертвим, і живим…» є воістину пророчими…
Валентина Кириловець.
Фото автора.