Ці слова щоразу виринають з моєї пам’яті, коли мова заходить про педагогів. Бачу перед собою плакат з гарним шрифтом наступного змісту: «Посередній вчитель пояснює. Добрий вчитель навчає. Прекрасний вчитель надихає». Я так і не довідалася, кому належить цей афоризм, проте, згадуючи його, щиро бажаю учням, щоб їм щастило на прекрасних освітян. Зізнаюся, що в цьому відношенні доля  завжди була прихильною до мене як в час навчання, так і тепер, коли присвячую людям цієї професії нариси. В черговому із них, я розповім про вчительку, яка минулоріч захищала честь своєї школи і всієї Рокитнівщини на рівні області і країни. Вона симпатична і скромна, витончена і стильна, заворожує співрозмовника ніжним голосом і привітною посмішкою. Діти люблять таких вчителів вже за зовнішність. А коли вона вміє піднести ще й урок  до рівня мистецтва, то приречена на обожнювання...
Ніна Василівна родом із одного з найбільших та найзаможніших сіл у районі — з Карпилівки. Тут пройшли її дитячі та шкільні роки. Тут вона розпочала свій освітянський шлях після Рівненського педінституту, створила сім’ю, тут живе та працює по цей час. Рідному навчальному закладу Ніна Делейчук присвятила на сьогодні майже два десятиліття. Вона, вчитель літератури народів світу та російської мови за спеціальністю, викладає в Карпилівській  ЗОШ світову літературу та веде факультатив з російської мови. Є керівником 9 класу. Дуже любить дітей, гарно ладить з батьками і з колективом. Тож, у минулому році, коли стала учасницею конкурсу, їй допомагали і підтримували всі. Кандидатуру Ніни Василівни на зазначений захід під назвою «Вчитель року» висунуло керівництво школи. За час її роботи такий конкурс для вчителів російської проходив уперше. Було багато хвилювань, переживань, доволі ретельна і виснажлива підготовка, до якої окрім колег, підключилися ще й рідні люди: чоловік та сини. Про неї, як про людину, вчителя і особистість, зняли відеоролик, від якого були в захваті всі і на всіх етапах конкурсу.  Окрім того, вимагалося ще ряд матеріалів: порт-фоліо, досвід роботи, позакласні заходи, фотоматеріали і т.д. Словом, за результатами  районного етапу конкурсу,  Ніна Делейчук стала беззаперечним переможцем. В обласному етапі вона ввійшла у вісімку кращих. До переліку завдань входили такі, як виконання контрольної роботи, написання есе, презентація досвіду. Виконавши їх, наша землячка посідала друге місце і була дуже задоволена. Але попереду на неї чекало проведення уроків  спочатку у п’ятому класі рідної Карпилівської школи, а згодом у дев’ятому в одній із Рівненських шкіл. Уявіть собі, урок російської мови треба було провести українською. Та ще й при тому, що у карпилівських дітей взагалі немає в розкладі такого предмету, як російська мова, а лише факультатив. Зусиль і фізичних,  і моральних було докладено немислимо багато. Вона розробила план уроку у формі морської подорожі, під час якої діти вивчали прикметник. П’ятикласники були зачаровані цією подорожжю, гарно працювали. Комісії, яка прибула з Рівного для оцінювання, побачене настільки сподобалося, що вони визнали цей урок, як урок республіканського рівня, не висловивши жодних зауважень. Після цього, як зазначалося попереду, був урок у чужому класі чужої Рівненської  школи. Однак і це випробування наша Ніна Василівна пройшла на відмінно. Їй і тут вдалося вразити членів журі, а самих дітей зацікавити і здивувати настільки, що після заняття вони обіймали і раділи за неї, як за рідну. Словом, склавши всі поставлені іспити, вона отримала обласну першість.
Далі її шлях проліг до Запоріжжя. На республіканському етапі конкурсу вона стала однією із 27 учасниць. Ніна Василівна на все життя запам’ятала шикарний прийом конкурсанток у Запорізькому драматичному театрі. Під час самого заходу вона знову отримувала слова похвали. Її відеоролик увійшов у трійку кращих. Однак, коли їй вручили диплом учасника, Ніна Василівна зрозуміла, що у фінал не пройшла. Було розчарування. Але, як каже вона тепер, все у житті нам для чогось дається. «Я перевірила свої сили, можливості, вміння. У всьому допомагав Бог. Він провів мене, бо я боязлива. До того ж я знемагала фізично і морально, а Він мені давав силу», — зізнається жінка. В рідній школі і вдома її зустрічали, як переможницю, бо вийти на такий рівень — це вже перемога. І за свою вчительку, дружину та маму тут радіють та пишаються. Ніна Василівна за свою непосильну працю отримала звання вчителя-методиста (була вч. І-ої категорії).
Вона приступила до повсякденної роботи в школі, а також вдома, де на неї завжди чекає сім’я та велике господарство. З чоловіком вони виховують двох синів, один із яких студент факультету фізичного виховання, другий — учень 10 класу. Для своїх чоловіків Ніна Василівна у позаробочий час любить смачно наготувати. Своїми кулінарними шедеврами частенько радує рідних і молодший син. Господиня дому, окрім усього, любить збирати лісові ягоди. Займається сім’я і їх заготівлею. А минають відпустки, канікули і вихідні, хлопці — знову на навчання, а Ніна Василівна — на роботу: надихати своїх школярів…
   Валентина Кириловець.