Довели до ладу візитну картку Рокитнівщини

Саме так досить часто називають Осницьке водосховище, що розкинулося неподалік Рокитного обабіч траси міжнародного значення Київ – Ковель. І справді, воно справляє на подорожуючого незабутні враження своєю мальовничістю, характерною неповторною поліською самобутністю. Тут кожного дня зупиняються для відпочинку водії і туристи не тільки нашої України, а й ближнього і навіть далекого зарубіжжя. Сюди у годину дозвілля приїжджаємо провести вільний час і ми – рокитнівчани.
Здавалося б, ми повинні цей чарівний куточок берегти, як зіницю ока. Може, так і робить більшість наших земляків, проте, на превеликий жаль, далеко не всі. Щороку тут по декілька разів проводиться прибирання, ремонтуються і встановлюються альтанки, грибочки, столики і лавочки, облаштовуються мангали, біля кожного з таких місць є смітники, куди можна викинути зайве. Але проходить тиждень-два і все зроблене перетворюється на руїну, а до нього пляж і прилегла територія стають схожими на суцільний смітник. Шкода людської праці, а найбільше розчаровує те, що про ріст свідомості наших співвітчизників (екологічної, громадянської, якої хочете) говорити не доводиться. А кажемо, що йдемо в Європу! Такі ми і в Африці не потрібні!
Минулої осені за ініціативи і участі керівництва району, працівників окремих комунальних служб, активістів громадських організацій тут провели генеральне прибирання і все довели до ладу. Нібито й насмітити ще було ніколи, адже пік відвідуваності водосховища приходиться на літні місяці. Встигли, ще й як встигли!
На порозі Світле Христове Воскресіння, залишати в занедбаному стані це казкове місце на час найбільшого християнського свята, коли сюди приїде маса людей, – це і Бога гнівити, і себе не поважати. Тому у четвер, 2 квітня, на територію Осницького водосховища прибув майже аналогічний осінньому контингент прибиральників з лопатами, граблями, сміттєвими мішками, транспортом і, добре попрацювавши кілька годин, активісти навели тут належний порядок – прибрали, згребли, спалили, відвантажили на причіп трактора сміття. Сонечко, яке на хвильку виглянуло в віконце між насупленими холодними хмарами, котрі час від часу посилали цього дня на землю сніжну крупу, осяяло цю чарівну місцинку у первозданній чистоті. Бережімо її, адже тут відпочивати нам, нашим дітям та внукам. По культурі нашої поведінки на природі формуватиметься враження про поліщуків у численних гостей і туристів, які подорожують «варшавкою». Хай вони будуть найкращими!

Леонід ІЩУК.
Фото автора.