Таїнство, в якому чоловік і жінка стають подружжям навіки перед Богом

У церемонії вінчання достатньо древні корені, вона бере свій початок в 9-10 віках і має при собі не тільки гарну тематичність, але і дуже глибокий зміст. Суть цього змісту розкривається в титанічному плані Божому як до кожної окремої людини, так і до всього суспільства в цілому.  Людина, яка проживає на планеті Земля, не має права на самотність. Їй потрібен помічник. Їй потрібна єдність із кимось дуже близьким та безкінечно коханим або коханою, щоб разом їм, удвох, легше було б йти до спільної мети щасливого і спокійного сімейного життя. Бо там, де здорова, повноцінна сім’я, там здорова та щаслива держава. Там майбутнє. І, початок цього добротного майбуття, з’являється у простому, життєвому слові – ШЛЮБ. Ця тема і лягла в основу нашої духовної бесіди, яку сьогодні веде настоятель храму на честь Почаївської ікони Божої Матері протоієрей В’ячеслав.

Православне таїнство вінчання
Шлюб – це Таїнство, яке освячує союз чоловіка і жінки, в який вони вільно вступають, обіцяючи бути вірними один одному. У цьому Таїнстві освячується сімейне життя, народження і виховання дітей.
Земна любов – все ж тільки образ вищої, Божественної Любові, і, в кращому випадку, ступінь до неї. І якщо вона не освячена, – вона не міцна, перестає підносити людину, в ній відроджується особистий егоїзм. Чоловік і дружина починають бачити один в одному лише засіб до задоволення своїх життєвих потреб, або ж виникає сімейний егоїзм, іноді більш жорстокий, ніж одноосібний. Щоб подолати ці небезпеки, на думку Церкви, потрібна інша любов, якої немає у людей, але яку може дати Христос. У Таїнстві Шлюбу, якщо вступаючі у шлюб вільно підпорядковують свою природну любов любові до Бога і до Церкви, вони отримують дар вищої, благодатної Христової Любові. Народження дитини з точки зору православ’я – нова ступінь у подоланні егоїзму. Тепер двоє вчаться жертвувати собою для третього, але і це потребує допомоги церкви.
Християнський шлюб може бути тільки єдиним. Таємниця шлюбної любові в тому, що люблячі цілком віддають себе і своє життя один одному. У цій любові особистість людини не може дробитися, і всеціла шлюбна любов вимірюється вічністю. Тому неприпустимі ні розлучення, ні другий шлюб. Розлучення, згідно зі словом Христа (Мф. 5, 32), допускається тільки при порушенні подружньої вірності.

Перешкоди до вінчання
Умови укладення шлюбу, встановлені цивільним законодавством і церковними канонами, мають значні відмінності, тому не всякий цивільний союз, зареєстрований в РАГСі, може бути освячений в Таїнстві Шлюбу.
Церквою не допускаються 4-ий та 5-ий шлюби.
Церква не благословляє шлюб, якщо один з наречених (або обидва) оголошує себе переконаним атеїстом, який прийшов у храм лише за наполяганням нареченого (нареченої) або батьків.
Не можна вінчатися нехрещеним.
Не можна вінчати шлюб, якщо один з наречених фактично перебуває у шлюбі з іншою особою.
Забороняється шлюб між кровними родичами аж до четвертого ступеня споріднення (тобто з троюрідним братом або сестрою).
Стародавня благочестива традиція забороняє шлюби між хресними батьками і хрещениками.
Безумовно, не вінчається шлюб, якщо хоча б один з подружжя сповідує нехристиянську релігію (мусульманство, іудаїзм, буддизм, язичество, індуїзм). Для вінчання з католиком або протестантом в разі згоди на виховання дітей в православному дусі також вимагається дозвіл архієрея.
Не можна вінчатися тим, хто раніше дав чернечі обітниці чи прийняв рукоположення у священний сан.
Якщо у нареченого і нареченої велика різниця у віці, потрібен спеціальний дозвіл вищого церковного начальства – архієрея. Те ж саме потрібно, якщо вік нареченої або нареченого виходить за встановлені рамки.

Ікони для вінчання
Зараз у храмах існує попередній запис (там, де продають свічки і віддають записки). Після узгодження дати та часу вінчання, вам запропонують зустрітися з священиком для співбесіди. На співбесіді священик розповість вам про таїнство вінчання, як підготуватися до нього (наприклад, обов’язково перед вінчанням наречений і наречена повинні сповідатися і причаститися Святих Тайн, для цього потрібно підготуватися 3-4 дні постом, читанням молитов). Поставтеся до відвідування співбесіди досить серйозно, адже ви, напевно, не багато знаєте про канонічні обряди, їх значущість та послідовність здійснення. Тут же, у храмі, вам підкажуть, що необхідно придбати для вінчання: дві ікони – Спасителя і Божої Матері, якими під час таїнства благословляють нареченого і наречену. Раніше ці ікони бралися з рідних домівок, вони передавалися як домашня святиня від батьків до дітей. Обручки – знак вічності і нерозривності шлюбного союзу. Вінчальні свічки, що знаменують ту любов, яку молоді відтепер повинні живити один до одного і яка повинна бути полум’яна і чиста. Рушник для в’язання рук. Білий рушник, на якому стоять наречений і наречена, що символізує чистоту шлюбу. Є традиція дбайливо зберігати вінчальні свічки разом з підніжжям все життя. Церковне вінчання передбачає і дотримання ряду правил щодо сукні нареченої. Вінчальний наряд не повинен бути яскравим, темним і червоним. Краще вибрати плаття світлих пастельних тонів, бажано, білого. Спина, плечі і руки до ліктів повинні бути закриті. Тому, якщо у вас декольтоване плаття – доповніть його палантином, рукавичками, накидкою. Голова обов’язково повин-на бути покрита (фата, хустка або капелюх), але обличчя не повинно бути покрито вуаллю – наречена відкрита перед Богом і нареченим і т. п.
Обов’язкові натільні хрестики для обох молодих. Якщо ви не хрещені, обов’язково необхідно похреститися, тому тільки хрещені за православним звичаєм можуть бути повінчані.
У більшості випадків, перед вінчанням, шлюб повинен бути зареєстрований в РАГСі, бо в церкві знадобиться свідоцтво про шлюб, однак існують і деякі винятки (наприклад, якщо пару вінчає їх батюшка-духівник, який добре знає молодих), в інших випадках необхідно розмовляти зі священиком особисто і просити його благословення.

Різні дрібниці
Ваша спільна віра, загальні погляди на сімейне життя і є запорука міцності шлюбу і та лунка, яка робить зв’язок нерозривним. Не варто хреститися і вінчатися лише для того, щоб віддати данину моді і бути як всі. Якщо ваш супутник (супутниця) не розділяє прагнення освятити шлюб, не потрібно наполягати – церемонія не змінить його (її) світогляду і ставлення до вас. І, навпаки, якщо ваша віра, ваші почуття вимагають цього, Таїнство Вінчання, освячення вашого шлюбу церквою, почнуть новий етап вашого щасливого спільного життя.
У наші дні Церква не звершує дізнання про повноліття, психічне і фізичне здоров’я нареченого і нареченої, добровільності їх вступу в шлюб, оскільки ці умови є обов’язковими для реєстрації цивільного союзу. Зрозуміло, приховати від представників державних органів ті або інші перешкоди до шлюбу досить легко. Але неможливо обдурити всезнаючого Бога, тому головною перешкодою для здійснення незаконного шлюбу повинна стати совість повінчаних. Відсутність батьківського благословення на вінчання є досить сумним фактом, однак у випадку повноліття нареченого і нареченої воно не може перешкодити вінчанню. Крім того, часто батьки-атеїсти противляться саме церковному шлюбу, і в такому випадку батьківське благословення може бути замінено священицьким.

Таїнство вінчання
Саме таїнство шлюбу складається з 2-х частин – обручення і вінчання. Назустріч нареченому і нареченій з Вівтаря через Царські Врата виходить священик у святковому облаченні. В його руках – хрест і Євангеліє, він тричі благословляє молодих хрестом. Здійснення Таїнства Шлюбу починається обрученням. Під час обручення священик вручає молодим запалені свічки – символ радості, тепла і чистоти. Кільця для обручення кладуть на престол у вівтарі, що означає благословення їх від Бога на початок нового роду і вічну любов нареченого і нареченої. Після читання молитов священик бере кільце (нареченого) і надягає на правий безіменний палець жениха. Кільце нареченої надіває на її правий безіменний палець. Після цього він ще двічі змінює їх (тобто кільця змінюються господарями тричі – в образ Святої Трійці).
Після заручення молоді проходять на середи-ну храму і, тримаючи в руках запалені свічки, стають на розстелений на підлозі білий плат (килимок) перед аналоєм, на якому лежить Хрест, Євангеліє і вінці (наречений стоїть праворуч, наречена – зліва). Перед аналоєм вони підтверджують перед Богом і Церквою добровільність і непорушність свого наміру стати подружжям.
Священик запитує молодих про те, чи вільне їх бажання стати законним подружжям, чи не пов’язані вони обіцянками комусь іншому. Після цього вимовляються три молитви, в яких просять благословення Боже на поєднаних шлюбом, згадуються благочестиві подружні союзи Старого і Нового Заповітів. У своїх молитвах Церква вимолює для нареченого і нареченої досконалу любов, однодумність у правді, тверду віру, непорочне життя і дітонародження; при цьому згадується, що Бог від початку створив чоловіка і жінку. Виносяться вінці – пишні корони. Священик дає для цілування нареченому лик Спасителя, після цього вручає Вінець свідкові. Потім повторює обряд з нареченою, з тією лише відмінністю, що над її вінцем – лик Богоматері). Вінець – це одночасно образ вінця Царства Небесного і символ мученицького вінця, бо шлях християнської сім’ї схожий до мучеництва. Він – знак перемоги над пристрастями і нагадування про борг зберігати чистоту. Таїнство завершується триразовим: «Господи, Боже наш, славою і честю вінчай їх!» – Після чого читається уривок з апостольського послання і Євангеліє, яке розповідає про те, як Господь благословив шлюб у Кані Галілейській.
Приноситься чаша з вином – символ життєвої чаші радощів і скорбот, яку подружжя повинне ділити до кінця своїх днів. Священик в три прийоми подає вино молодим.
Після закінчення церемонії священик з’єднує праву руку чоловіка з правою рукою дружини і, покривши з’єднані руки єпитрахиллю, а поверх неї – своєю рукою, веде їх тричі навколо аналоя. Кругове ходіння означає вічну ходу, яка почалася в цей день для подружжя, знак міцності їхнього шлюбу. «Восприми венцы их в Царствии Твоем», – вимовляє священик, потім знімає вінці (бере їх у свідків) і підводить молодят до Царських врат, де вони по черзі цілують спускну ікону Божої Матері, а потім свої вінчальні ікони Спасителя і Божої Матері. Закінчується вінчання виголошенням многоліття молодим і вітанням священика. Після цього привітати молодят можуть рідні та друзі.

Забобони, пов’язані з вінчанням
Пережитки середньовічного чаклунства дають про себе знати всілякими забобонами, які зберігаються в народі. Так, існує повір’я, що випадково впавше кільце або згасла вінчальна свічка віщують всілякі нещастя, важке життя в шлюбі або ранню смерть одного з подружжя. Поширені і забобони, що той із наречених, хто першим ступить на розстелений рушник, буде все життя очолювати в родині, а чия свічка після таїнства виявиться коротшою, той і раніше помре. Неприпустимим є тягнення молодою рушника під час обходження тричі навколо аналою, коли співається: «Исаие ликуй…Святии Мученицы…Слава Тебе…» Замість того, щоб зосередитися на молитві, молода починає зачеплюватися, обливається свічкою, хвилюється про те, як би рушника протягнути довше, в храмі піднімається лишній шум. Також шириться неправдива думка, що батькам наречених у жодному разі не можна бути присутніми на вінчанні своїх дітей. Якраз батькам наречених в першу чергу треба бути на вінчанні своїх дітей. Своєю присутністю і молитвою у храмі батьки подають велику підтримку своїм дітям. В одній з молитов на таїнстві шлюбу говориться про батьків: «Помяни, Боже, и воспитавшия их родители», тому що: «Молитвы родителей, утверждают основание домов…»
Всі ці вигадки не повинні хвилювати серця, бо їх творець – сатана, названий в Євангелії “батьком брехні”. А до випадковостей (наприклад, падіння кільця) треба ставитися спокійно – всяке буває.
З повагою о. В’ячеслав.