Як окремий напрямок медицини Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запровадила паліативну допомогу у 1982 році. Спочатку її визначали як догляд за людиною в останні дні її життя. У 2002 році ВООЗ розширила поняття паліативної допомоги.
Сьогодні найбільш широко застосовується наступне її визначення. Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню (оцінці) проблем, що виникають, та проведення адекватних лікувальних заходів (при больовому синдромі та інших розладах життєдіяльності), а також надання психосоціальної та моральної підтримки.
ВООЗ дає окремо визначення паліативної допомоги дітям, призначення якої – активна і повна турбота про фізичний стан, розумові здібності й душевний стан дитини, що також включає надання підтримки дитині.
Паліативне лікування повинне бути доступним для хворого цілодобово і надаватися в обсязі, прийнятному для пацієнта, відповідно до затверджених стандартів та клінічних протоколів.
Паліативна допомога може надаватися з урахуванням потреб і згоди конкретного пацієнта вдома, у поліклініці (як консультативна послуга) або в стаціонарних лікувально-профілактичних закладах будь-яких форм власності з використанням різних організаційних форм медичного обслуговування, у тому числі: у денному стаціонарі, у спеціалізованих стаціонарах (хоспісах або відділеннях паліативної допомоги). Наприклад, якщо хворий хоче одержувати паліативну допомогу вдома, медичні працівники можуть навчити його родичів, близьких або сусідів, які його доглядають, правильно давати йому призначені лікарем препарати, а також надавати інші види медичної і психологічної допомоги. Вони також повинні мати можливість звертатися, при необхідності, до медичних працівників за консультацією.
У нашій країні паліативна допомога знаходиться у стадії становлення та розвитку, але у майбутньому, як і в інших цивілізованих державах, має стати нормою життя. В Україні робляться послідовні кроки для досягнення цієї мети. У 2011 році на Рівненщині на базі колишнього онкодиспансера у райцентрі Дубно створено перший хоспіс, де обслуговуються невиліковно хворі, від яких відмовилися звичайні лікарні. Тут вони забезпечуються лікуванням, доглядом, якісним харчуванням і мають можливість проживати у відносно безболісних буднях. Однак, усім, хто потребує паліативної допомоги, місця тут не вистачить, хоспіс розрахований на 45 пацієнтів. Основна робота щодо забезпечення паліативною допомогою всіх, кому вона необхідна, попереду.
Оксана ПЕТРУЛЯ,
в. о. начальника відділу охорони здоров’я Рокитнівської РДА.
|
