Мрії збуваються або нічия,
що дорівнює перемозі

Здійснилась! Нарешті здійснилась заповітна мрія численної армії наших вболівальників: хлопчиків та дівчаток, підлітків, юнаків, дорослих, та й пенсіонерів також, на власні очі узріти тих зірок українського футболу, які у свої найкращі роки наводили жах воротарям багатьом командам світу в складі збірних СРСР та України, трощили на футбольних полях Європи та світу імениті клуби та збірні в рамках багатьох єврокубків, демонстрували свою нев’янучу майстерність на чемпіонатах та Кубках України.
Олег Саленко, Віктор Хлус, Сергій Коновалов, Іван Яремчук, Едуард Цихмейструк, Володимир Лозинський, Юрій Дмитрулін, Василь Рац… Хто не знає цих футбольних зірок світового штибу, чия майстерність зривала з місць багатотисячних прихильників на багатьох стадіонах Старого і Нового світу. Тут тобі і володар «Золотої бутси» (Олег Саленко), і володарі Кубка кубків (Іван Яремчук та Василь Рац), чемпіони СРСР (Віктор Хлус, Віктор Мороз, Юрій Дмитрулін, Володимир Лозинський та Сергій Кузнецов), гравці збірної команди України (Едуард Цихмейструк, Сергій Коновалов та Олександр Венглинський).
А в понеділок, 24 серпня, на День Незалежності неньки-України їх неповторну гру могли побачити і рокитнівські вболівальники та гості нашого чудового містечка із Сарн та Олевська (включаючи міських керівників). Зрозуміло, що з плином часу трохи втратилась майстерність українських зірок, зменшилась їх швидкість, але в бажанні боротися до кінця за кожен м’яч, в націленості на перемогу, в злагодженості дій їм можуть тільки позаздрити вдвічі, а, можливо, і втричі молодші футболісти.
І це показав перший тайм, в якому зірки футболу України грали з ветеранами «Полісся». Скажу прямо і відверто. Наші ветерани, які сумарно молодші за віком, в цьому таймі поступилися більш іменитим суперникам і в цьому нічого дивного немає, адже українські зірки вже давно награли склад, мандруючи по різних (іноді досить гарячих) точках: селищах, містах та містечках рідної держави, тоді як наші ветерани таким, як вийшли складом, грали в перший, якщо і не в останній раз. Тож про зіграність ветеранів говорити годі, хоча волі до перемоги їм не бракувало. Але клас є клас. Саме він дозволив вийти СРСРівському збірнику Віктору Хлусу один-на-один з воротарем «Полісся» Русланом Березинським. Чим закінчилась така дуель здогадатися не тяжко.
А трохи пізніше своє вагоме слово сказав Василь Рац – заслужений майстер спорту СРСР, тож сперечатися з ним нашому Руслану, в якого і першого розряду з футболу немає, було не в силах – не на його користь був вихід Василя тет-а-тет з голкіпером. З нулем у поліській кишені та двома забитими зірковими голами команди пішли на перепочинок, хоча ветеранам київського «Динамо» спокій тільки снився – вони розпочали церемонію нагородження переможців нашого футбольного чемпіонату. З рук Олега Саленка, Віктора Хлуса, Івана Яремчука та інших зірок наші команди-переможці і призери чемпіонату та їх гравці одержали симпатичні Кубки, грамоти та призи, гравці «Лісівника» отримали золоті, «Челсі» – срібні, «Металіст» – бронзові медалі чемпіонату. Відзначені пам’ятними призами були і кращі гравці окремих амплуа: кращий воротар – Анатолій Огієвич з «Металіста» та кращий бомбардир – Олександр Ничипорчук з «Лісівника» (16 голів).
А в другому таймі на газон «Ювілейного» вийшли гравці діючої збірної команди району. Молоді та енергійні, з колосальним стремлінням до перемоги, вони раз за разом загрожували воротам Всеволода Коновалова.
Особливо відзначалися капітан збірників Олександр Ничипорчук та Віталій Ковальчук, який провів перший гол, а статус-кво відновив Дмитро Масовець – 2:2. З таким результатом завершився цей історичний поєдинок. Нічия. Тому для визначення переможця була призначена серія одинадцятиметрових, в якій наші футболісти жодного разу не «промазали», натомість зірки одного разу поцілили в штангу, іншого – м’яч парирував наш воротар Михайло Тетерук – 4:3 – по пенальті перемагає «Полісся».
А по закінченню матчу було ще одне нагородження – відзначали кожного із спонсорів неповторного матчу (за дефіцитом місця на газетній шпальті перерахувати їх прізвища тяжко) і зірки світового футболу, і один з головних його організаторів – голова РДА Микола Кушнір, які вручили меценатам футбольні м’ячі з автографами зірок України, а команді «Полісся» – форменні футболки київського «Динамо».
А далі була масова роздача автографів зірковим складом України і фотографування їх з усіма бажаючими. До честі футбольних зірок ніхто з них не впирався і не комизився, а охоче фотографувався з бажаючими. Здебільшого – на мобільні телефони.

Я ж попрохав свого знайомого сфотографувати мене з напрочуд скромним і якимось соромливим Василем Рацом і коли вже вболівальники вдосталь нафотографувались та набрались автографів, лишили межі «Ювілейного», коли українські зірки зручно вмощувались в крісла новенького «Мерса», я підійшов до Василя, що стояв, задумавшись, осторонь і спитав його: «Як футбол, як організація?».
– Все було на найвищому рівні! Ви – просто молодці! – в захопленні сказала зірка українського та угорського футболу Ласло Рац.
Я ж пригадав, що в мене ще лишилось декілька  афіш-календарів на 2016 рік з фото ветеранів і збірників району та зірками українського футболу і вручив їх на згадку Василеві та його одноклубникам.
– Дуже дякую, – сказав Василь, протягнувши мені правицю, ваша гостинність – найвищого рівня. Він показав мені догори піднятий великий палець і попрошкував до буса.

Василь Кирмик.
Фото Леоніда ІЩУКА.