Нічия рівнозначна втраті «золота»

Останньої неділі першого місяця золотої осені в Кисоричах відбулась «золота» битва за звання чемпіона відкритої першості Олевської ОТГ, в якій господарі поля – футболісти місцевої «Спарти» приймали чинного лідера змагань – команду «Радовель-Зірка» – об’єднаної «футбольної громади» Радовеля та Дивлина. Перемога в цьому матчі будь-якої з команд практично гарантувала їм чемпіонське звання. Але гості колишнього кисорицького воєводства мали одну, але суттєву перевагу – їх влаштовувала і нічия, вважаючи на трьохочковий гандикап.
Досить дивно, на мою думку, розпочався матч. Господарі, чомусь не пішли штурмом на ворота гостей, а віддали територіальну ініціативу радовельським «зіркам», ймовірно, спостерігаючи на що здатен лідер. Цей дар олевські футболісти сприйняли належним чином, раз за разом турбуючи ворота Андрія Чубика. Особливо дошкуляв «Спарті» правий фланг нападу, котрий практично тероризував оборону господарів, і, як мовиться, дотероризував, відкривши рахунок точним ударом свого нападника на 21-ій хвилині. Цей прохолодний душ, на відміну від прохолодного дощу, що пройшов перед матчем, заставив господарів діяти активніше в атаці і будувати їх більш раціонально. Та й сам результат спонукав господарів до активніших дій. До цього ж в діях основної ударної сили «спартанців» – кумівської зв’язки Віталій Питель – Григорій Крупенко практично нічого не виходило і лише під завісу першої половини матчу Григорію вдалося встановити статус-кво.
Отримавши чималенький наганяй в перерві матчу від свого наставника Анатолія Крупенка, спартанці з перших хвилин ринулись на ворота гостей, але і тут коса знайшла свій камінь. І де б ви думали? На тому самому правому фланзі! На перших хвилинах! Помилка захисників – і знову гол – 1:2, і знову все потрібно починати спочатку. Точніше, з мінус 1. Забігаючи наперед, відзначу, що другий тайм господарі провели значно краще першого. З виходом на поле Олександра Ничипорчука, котрий до цього відіграв 90 хвилин на матчі обласної першості, дії в атаці господарів стали більш гострими. Єдине, що не виходило в господарів – гра на другому поверсі. Практично всі верхові дуелі як в нападі, так і в захисті, «Спарта» програвала. А ще дошкуляла господарям тактика дрібного фолу, взята на озброєння гостями. Будь-яким чином вони намагались не допускати господарів до свого карного майданчика, частенько порушуючи правила. Розуміючи, що навіси та передачі у воротарський майданчик зі стандартів нічого доброго спартанцям не принесуть, їх нападники частенько наважувались на дальні удари. Але і тут на шляху м’яча до сітки ставали то голкіпер гостей, то (як після удару Олександра Колодича) перекладина воріт. Але гол назрівав. Незабаром той же Олександр здійснює гострий простріл, на який результативно виходить Віталій Питель – 2:2. До завершення матчу залишалось трішки менше півгодини. Хвилі кисорицького штурму не вщухали. Здавалося, ось-ось і затріпотить переможний м’яч у воротах «зіркової» команди. Але на заваді стоїть надійно прикритий повітряний простір, самовіддача оборонців та голкіпера гостей. Та й своя сорочка (маю на увазі головного арбітра – суддю Всеукраїнської категорії "В" – Павла Дубровця), все-таки була ближче до радовельського тіла. На те він і досвідчений арбітр, щоб вміти підсудити там, де потрібно, без артистичного показу сторонньому оку. Та тренеру «Спарти» Крупенку давно знайомі подібні суддівські «фокуси», і він, ймовірно, переплутавши тренерське місце з депутатською трибуною, щось намагався заперечити на весь голос головному арбітрові, за що цілком справедливо отримав від нього карточку кольору комуністичного прапора. 
Навіть не зважаючи на цю бойову нічию, яка «Спарті» стала рівнозначною поразці в боротьбі за вищий олевський футбольний титул, підопічні районного депутата мають всі підстави на завоювання срібла. Для цього їм потрібно в гостях перемогти олевський «NG» та білокоровицький «Явір». Побажаємо ж їм цього!
На фото: Віталій Питель зрівнює рахунок.