Життя таке непередбачуване. Ніхто не може бути впевненим у тому, що заплановані справи на найближчий час, зможе виконати стовідсотково. Життя завжди вносить свої корективи, змінює усталений ритм, то прискорюючи, то уповільнюючи його.
Сьогоднішня наша розповідь про чоловіка, який знає про війну не з розповідей, який знає справжню ціну життя. Олег Михалєвський народився і виріс на Житомирщині, а саме в селищі Корнин Попільнянського району. Тут здобув середню освіту і звідси у 2000-му році поїхав на строкову службу, служив на відомому полігоні «Десна». Військова справа давалася хлопцеві легко. Вправний, швидкий, метикуватий Олег досконало опанував премудрості ведення бою, знешкодження противника та особливості розвідувальної роботи, тобто усе те, чого навчали строковиків. Тож після закінчення служби у 2002 році залишився в Збройних Силах України за контрактом. Спочатку у Житомирській військовій частині аеромобільних військ. Тут йому довелося проходити службу разом з Надією Савченко. Пізніше разом з цією «сміливою, відчайдушною та героїчною дівчиною…», як охарактеризував її Олег, у 2004 році поїхали у складі миротворчої місії НАТО в Ірак. Після її завершення повернулися у свою частину.
З 2007 року брав участь ще в одній миротворчій місії НАТО, а саме — в Косово. Після цього повернувся в Україну. Не став продовжувати контракт, а пішов навчатися у школу міліції. Здобувши освіту, працював у держ-автоінспекції в Брусилові, що на Житомирщині. А згодом знайшов ту єдину, яка полонила його серце своєю душевністю і ніжністю, своїм теплом і розумінням. Олег зустрів майбутню дружину — Олену на батьківщині своєї матері, в с. Карпилівка. Він зрозумів, що сама доля підготувала йому такий подарунок. А за ним були й інші. У 2009 році Олена подарувала чоловікові доньку Юлю, в цьому ж році він перевівся на роботу у Рокитне, а через два роки в ДАІ м. Сарни. Через два роки його чекала ще більша несподіванка — Олена подарувала йому двійнят-хлопчиків: Святослава і Мирослава. У грудні цього року вони відзначатимуть три роки від свого народження. Звичайно, мама, приготує і смачну святкову гостину, і багато гарних подарунків та цікавих розваг. От тільки тато, мабуть, не зможе попідкидати вгору своїх синів у цей день, бо заради них, заради своєї доньки та розумниці дружини він сьогодні несе бойову службу у зоні АТО. Рокитнівська районна рада не залишила без уваги молоду маму, а надала матеріальну допомогу сім’ї нашого захисника-військовослужбовця. Олена Миколаївна відтепер у собі поєднує і люблячу маму, і строгого главу сім’ї, і мудрого педагога-математика (викладає в Рокитнівській гімназії та Карпилівській ЗОШ). Усією сім’єю молять Всевишнього про завершення війни на сході і про швидше повернення дбайливого чоловіка та найкращого тата додому.
Хто ж, як не вони, такі розумні, сміливі, сильні та віддані своїй Батьківщині — наші чоловіки зможуть дати відсіч отим покидькам, які руйнують життя мирних людей. Наші захисники — це наші герої, а Олег Михалєвський один із них. Дай Боже, щоб наші хлопці якомога швидше повернулися додому до своїх дружин, до своїх дітей, до своїх родин, які їх так чекають.
Наталія ЛОЗЯН.