Децентралізація по-рівненськи

Руслан Сивий – директор Офісу реформ у Рівненській області, про об’єднання громад.

– Розкажіть, будь ласка, про свою команду реформаторів…

– У нас працює чотири експерти та прес-секретар. Зв’язками зі ЗМІ займається досвідчений журналіст Ірина Нечипорук. Заробітну плату ми отримуємо за договором напряму із Києва. Ми не підпорядковуємося обласній адміністрації. У експертів заробітна плата 4600 гривень в місяць, а у мене до 10 тисяч гривень.

– Рівненщину із робочим візитом відвідувала міністр України Ганна Онищенко. Вона приїздила перевірити вашу роботу?

– Так, саме вона займається питаннями децентралізації та адмінреформою. Онищенко – міністр без міністерства, зауважень особливих не було. Вона приїжджала, щоб переконати ще раз актив області про неодмінність проведення реформ. Хоч наші управлінці і так розуміють, що їх потрібно проводити.

– Міністр зауважувала, що реформи децентралізації саботують місцеві «князьки». Хто це такі?

– Однією із причин того, чому не рухається ця реформа – спротив сільських голів. І це зрозуміло: ми маємо 365 громад, а стане 45. У дев’ять разів буде менше місцевих керівників, які раніше розпоряджалися фінансами та земельними ресурсами. Конкретних фактів, що якийсь сільський чи міський голова заявляв: «Я проти реформ», – не було. Вони просто людям не доносять їх суть, бо потужний голова на селі може приїхати на своє робоче місце з району і людям нічого не повідомити. А на всі запитання відповідати: «Забудьте, це просто ще одна витівка нової влади, дурниця».  Він не збирає виконком та людей і не пояснює про те, що проходить реформа, і що саме їм пропонують приєднатися до таких населених пунктів, і не запрошує людей разом вирішити, куди йти. 

– Скільки сільських голів залишиться без роботи?

– Жоден сільський голова не залишиться без роботи, адже всі вони можуть бути старостами. За планами, у них будуть заробітні плати не менші ніж були, але повноваження уріжуть. Їх обиратимуть люди. Але робітників сільради: землевпорядників, секретарок – поменшає. Немає логіки їх тримати, якщо вони обслуговують населений пункт, у якому проживає 200 мешканців.

– Яка сума коштів вивільниться, коли будуть розформовані сільські ради?

– Планується функціонування 45 об’єднаних громад із 365. Чиновницький апарат, можливо, і не поменшає, тому що працюватиме інститут старост та ради об’єднаних громад, які просто потребуватимуть 1-2 соціальних працівників. Але через такі мізерні заробітні плати там багато бажаючих працювати не схоче.

– Чи зможуть керівники міст ефективно вирішувати комунальні проблеми маленьких сіл, адже більшість міських голів навіть не будуть знати про ту чи іншу проблему сіл?

– Громади, які об’єднаються, будуть представлені своїм депутатським корпусом, а староста громади зможе виступати на міськвиконкомах і говорити: «Шановні, нам потрібно в школі замінити вісім вікон». Кошти розприділятимуться рівномірно по всіх населених пунктах. Європейський союз дасть фінанси громадам лише при умові першої допомоги віддаленим селам. Тобто, більшість коштів буде спрямовано на побудову доріг до віддалених населених пунктів, щоб муніципальна міліція або швидка змогла добратися за 30 хвилин до найвіддаленішої точки. 

– Що буде із населеними пунктами, які відмовляться об’єднуватися?

– Сільська рада, яка не об’єднається, не отримає передбачених з Києва видатків на фонд розвитку: освітянську та медичну субвенцію. І ті 110 мільйонів гривень, що будуть виділені, призначатимуться лише для об’єднаних громад Рівненщини. Не всі сільські ради в населених пунктах зможуть через це вижити, бо не будуть мати засобів для існування.

– Які населені пункти відмовляються об’єднуватися?

– У кожному районі є свої питання, адже у громадах Рівненщини є 365 самодостатніх керівників, яких обирали люди. І вони не хочуть полишати своїх посад, а вимагають, щоб до них хтось приєднувався. До прикладу, Пляшева думає, чи залишатися з Радивиловом, чи приєднуватися до Демидівки. Мала Любашане має бажання із кимось об’єднуватися, адже є самодостатньою та потужною громадою. Зоря і Клевань не можуть визначитися між собою, хто з них буде центром. І таких питань є маса, а оскільки незабаром буде опублікований перспективний план об’єднання громад, то це лише – протокол намірів.

– Чи надсилали вам вказівки з Києва – як і кого між собою на Рівненщині об’єднувати?

– Нам з Києва направляли лише методику, яка повинна нам допомогти із цим процесом, адже від обласного центру до населеного пункту має бути відстань 25 кілометрів. Але 25 кілометрів по «розбитій» дорозі – це зовсім інший час. Також у нас немає обмежень до кількості населення. Ми маємо Підлосівську об’єднану громаду, у якій є 2300 чоловік і Дубенську, або Дубровицьку, об’єднану громаду, де є більше 80 тисяч мешканців. Коли ми їздили надавати консультацію людям у Гощанському районі, то планували, що там буде три громади, а люди схотіли створити аж п’ять. Ми погодились.

– Після об’єднання громад будуть створюватися ради громад. Ви, будучи головою Дубенської РДА, заявляли, що важко виростити самодостатні кадри на зарплату 1200 гривень в ОДА та РДА.Чи в місцевих радах з’являться спроможні люди, щоб прийняти на себе відповідальність за економічне життя, створення муніципальної міліції та правильне розподілення медичних дотацій у своїх громадах?

– Польща, коли проводила реформу децентралізації, то стикнулася із кадровою проблемою. Лише після підвищення заробітної плати працівникам об’єднаних громад вдалося її вирішити. На роботу туди пішли помічники і заступники міністрів. Не знаю, чи за 1200-1300 гривень хтось піде у сільську місцевість працювати.

– Ідея об’єднання громад – це закриття шкіл, медпунктів та садочків?

– Це непопулярні рішення, але, як я уже говорив, якби був хороший автобус, який би довозив дітей до школи, то не було б необхідності утримувати освітні заклади, де навчаються 8 дітей, а працює 10 вчителів. Адже поруч, за три кілометри, є повноцінна школа.

– Чи не вважаєте ви, що об’єднання громад в Україні проводиться із поспіхом, спеціально під вибори?

– Обговорення цієї реформи проводилося ще у 2008 році, в мене з тих пір є карти, які показують про варіанти об’єднання. У Польщі 8 березня 1990-го року був прийнятий закон про децентралізацію, а в червні уже провели вибори. В Україні з лютого ухвалили закон, а обговорення триває і досі. До прикладу, в Польщі все робилося швидше.

– Надзвичайно багато експертів прогнозують, що депутати, яких оберуть на місцевих виборах, будуть працювати лише два роки, адже буде потрібно проводити нові в муніципальних радах об’єднаних громад?

– За оптимістичними планами, до вересня, коли буде проведено об’єднання, планується проведення виборів за новою системою. Наскільки це реалістично, будемо бачити. Я вважаю, що однозначно всі громади не об’єднаються, а лише частина із них. В європейських країнах до виборів встигало об’єднуватися всього 30% із запланованих громад, а всі інші пізніше доганяли реформи. Зараз ще не визначено виборче законодавство, тому прогнозувати щось надзвичайно складно.

– Міський голова Рівного Володимир Хомко зазначав, що він приєднає до обласного центру будь-кого, аби тільки в тих населених пунктах була вільна земля. Як ви оцінюєте такі слова мера?

– Я думаю, що вони були необдумані, адже до реформи потрібно ставитися серйозно. До прикладу, в місті земля дорога, а в районі – дешева. Немає ніякої проблеми купити земельний пай за $ 2 000, і направити туди інвестора, або дати землю бійцям АТО. Це буде зовсім недорого. Її не потрібно обов’язково мати дарма. Зараз вже позиція Хомка змінилася, адже його заступник Руслан Шевчук передає меру наше тлумачення реформ.

– Після презентації плану об’єднання громад на сесії Рівненської обласної ради чим ви будете займатися?

– Оскільки я директор Офісу реформ, якому кошти виділяють європейські партнери, наша команда має себе добре зарекомендувати в роботі. Якщо впораємось, тоді будемо продовжувати свою роботу до вересня. Потім нам роботи вистачить й у інших сферах. Особисто в мене було багато різних пропозицій, тому за своє майбутнє я не хвилююся, адже безробітним не буду.

Спілкувався

Богдан СЛОНЕЦЬ.