Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Щойно на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа, а також величаннями та побажаннями господарю і його родині щастя, добра та злагоди. Свято Різдва Христового і в нашому селі Сновидовичі ніколи не проходить без традиційних колядок, які передаються з уст в уста вже сотні поколінь. Отож, зібравшись дружнім колективом нашого сільського будинку культури та співочими голосами вокального ансамблю «Берегиня», ми спробували відтворити з тих традицій образ давньої української віри і культури. Але на першому місці у нас була відповідність старовинному обряду, рівень виконання пісень, що повинен радувати людей і допомагати зберігати старовинну українську культуру. Дуже хочеться, щоб нащадки берегли свою Україну, її звичаї, не проміняли її ні на які скарби, бо вона в нас єдина й свята. Людмила МАСОВЕЦЬ, художній керівник СБК с. Сновидовичі.
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Щойно на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
