про освітянина з Рівненщини в післявоєнні роки
Вам ніколи не спадало на думку, що бувають люди, наче зорі – вони вже згасли, а світло від них ще летить до Землі мільйони років? Ось і цього чловіка вже нема з нами понад 19 років, але пам’ять про нього, його добрі справи, люди бережуть у своїх серцях. І скажу це не лише про близьких, а й про багатьох людей з різних куточків України і не тільки… Спробувала порахувати назви місцин, у які його закидала упродовж життя жартунка-доля, і раптом в уяві виникла така асоціація: якби ці назви нанизати на нитку як намистини – це ж який довгий разок намиста вийшов би! А який барвистий! Разок намиста долі Іларіона Михайловича Станкова – воїна, педагога і просто &
... Читать повну новину
Є люди надзвичайно гарні, у яких все в гармонії: зовнішність, душа, характер, виховання, манери, відчуття смаку і стилю… Все в них настільки вдало поєднане, що починаєш мимоволі дивуватися задуму Творця. І найцікавіше те, що навіть заняття чи захоплення, які вони обирають, здається, повністю відображають їхню сутність. Не знаю, чи часто так буває? Але у людини, про яку сьогодні йтиметься в нашій публікації, воістину все прекрасне, як сказав би класик: і обличчя, і одяг, і душа… І те, чим вона займається, лише доповнює, підкреслює і розкриває її єство.
Сфера зайнятості Тетяни Судік — музичне мистецтво. Вона — викладач по класу фортепіано Рокитнівської дитячої музичної школи. Любо
... Читать повну новину
92 роки, прожиті на цій землі… В історичному вимірі це лише мить, а у людському житті ціла епоха, яку пройти суджено далеко не кожному, народженому у нашому світі.
Цей поважний рубіж нещодавно вдалося подолати нашому земляку, мешканцю села Дубно Рокитнівського району Никифору Михайловичу Рогульчику, який 17 липня в колі найрідніших людей відзначив цю знаменну у його житті дату. Скільки пережито за ці роки геополітичних подій та катаклізмів світового масштабу, які змінювали світ та вершили людські долі! Кажуть, не дай, Боже, жити в часи великих перемін, а у житті Никифора Михайловича було їх аж надто багато. Народився і провів дитинство за часів польської влади, пережив гітлерівську окупацію і Другу світову
... Читать повну новину
Яка ж то гарна подія золоте весілля! Це ж цілих піввіку спільного подружнього життя! А в ньому і радощі, й турботи, і народження дітей, і їх дорослішання, і продовження роду у внуках та правнуках. І нескінченні спогади…
Яким-то рідкісним мені здавався раніше такий ювілей. Його відзначали, як розмірковую тепер, люди у різних кінцях району. І от незчулася, як золоті весілля почали святкувати мої сусіди. Найперші серед знайомих мені ювілярів стали Віра та Іван Шульжики. А вони ж проживають зовсім поруч, всього лиш через три подвір’я. Довідавшись про таку подію в житті тітки Віри й дядька Йвана, перед очима спливло все життя. Колись, як товаришувала з їх дітьми, то, бувало, цілі дні там проводила. До ц
... Читать повну новину
У серпні 1944 року на Півночі Російської Федерації, поблизу острова Білий, відбулися події, які стали найбільш трагічною сторінкою внутрішніх конвоїв в історії Великої Вітчизняної війни в Арктиці. Можливо, вони залишилися б в минулому або поза нашою увагою, якби не одна важлива деталь. Учасниками тих подій були двоє наших земляків. На Рокитнівщину така звістка надійшла буквально кілька днів тому. 12 травня до Рокитнівської райдержадміністрації звернувся з листом громадський керівник регіонального проекту «Карська експедиція» Сергій Шулінін (РФ, Ямало-Ненецький округ, м. Салехард). В ході даного проекту, як зазначає автор листа, був проведений науково-меморіальний похід «Карська експедиція-2015», під час якого вд
... Читать повну новину
Ось і прийшла хвилина прощання:
з цієї миті і назавжди більше ніколи ми не побачим Тебе в цьому світі живим...
Весною 2016-ого Рокитнівщина знову отримала трагічні вісті зі сходу країни. 12 березня в зоні антитерористичної операції пішов із життя іще один наш боєць. Скорбота і смуток огорнули в ці дні усіх, хто знав Руслана Клименка. Я також його знала особисто. Він народився в селищі Рокитне, проте більшу частину життя мешкав у селі, в бабусі. Тут колись зустрів свою долю, тут його й хоронили…
В день поховання хоча й віяло холодом, проте було сонячно. Воно, кажуть, світить на добрих людей. Яким ми найбільше запам’ятали покійного, то це справді неймовірно добрим. Таким, вважають, у житті дуже важко. І в цьому є своя правда…... Читать повну новину
З Рокитнівською райдержадміністрацією, і зокрема службою у справах дітей, співпрацює іспанська асоціація «Іди з нами», яка надає допомогу дітям-сиротам та дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах. У рамках програми відпочинку українських дітей в Існанії на канікулах у цій країні двічі побував і хлопчик із селища Рокитне Олександр Лісовець. Коли у сім’ї Олександра сталося горе — померла мама, асоціація «Іди з нами» не залишилася осторонь. Довідавшись про непоправну втрату, вони надали фінансову допомогу сім’ї Лісовців, за це Служба у справах дітей райдержадміністрації, діти цієї родини висловлюють щиру подяку членам іспанської асоціації «Іди з нами» Хуану Антоніо Серрано та Марії Анхелес Марті Лопес.
Від асоціації надійшов також лис
... Читать повну новину
Ігор Гребеневич, як і всі його однолітки, зростав серед чудової природи поліської глибинки, у мальовничому селі Переходичі і нічим особливим в дитинстві не відрізнявся. Любив збирати лісові дари, на які таке щедре Полісся, рибалити, подорожувати рідними місцями. Нічого не віщувало нещасливої долі, проте вже у ранньому дитинстві відчув біль найважчої для кожної дитини втрати – смерті матері. З того часу вихованням Ігоря займався його батько Валерій. І слід віддати йому належне – виховав Ігоря хорошою, чуйною, доброю людиною, зумів розвинути його природній дар хорошого та здібного спортсмена. Ігор був неперевершеним серед своїх ровесників волейболістом, баскетболістом, бігуном, метальником гранати. Проте найбільшою його при
... Читать повну новину
Він родом із Сновидович. Володимира Тіта разом із братом-близнюком мобілізували захищати східні кордони України у серпні 2014-ого. Спочатку їх у складі 51 Волинської механізованої бригади направили в Донецьку область. Пізніше, коли 51 бригаду розформували, Володимир і Олександр Тіт повернулися в Західну Україну для проходження бойової підготовки на Яворівському полігоні, що на Львівщині. Після цього молодих чоловіків у складі 24 механізованої бригади знову відправили на передову. Місцем їхньої служби був спочатку Лисичанськ Луганської області, а потім одна з найгарячіших точок цього регіону — селище Кримське. Постійні обстріли, пересування ворожих колон, за якими дозволяли тільки спостерігати… Словом, на гірку долю наших земляків
... Читать повну новину
про освітянина з Рівненщини в післявоєнні роки
Є люди надзвичайно гарні, у яких все в гармонії: зовнішність, душа, характер, виховання, манери, відчуття смаку і стилю… Все в них настільки вдало поєднане, що починаєш мимоволі дивуватися задуму Творця. І найцікавіше те, що навіть заняття чи захоплення, які вони обирають, здається, повністю відображають їхню сутність. Не знаю, чи часто так буває? Але у людини, про яку сьогодні йтиметься в нашій публікації, воістину все прекрасне, як сказав би класик: і обличчя, і одяг, і душа… І те, чим вона займається, лише доповнює, підкреслює і розкриває її єство.
92 роки, прожиті на цій землі… В історичному вимірі це лише мить, а у людському житті ціла епоха, яку пройти суджено далеко не кожному, народженому у нашому світі. 
Яка ж то гарна подія золоте весілля! Це ж цілих піввіку спільного подружнього життя! А в ньому і радощі, й турботи, і народження дітей, і їх дорослішання, і продовження роду у внуках та правнуках. І нескінченні спогади… 
У серпні 1944 року на Півночі Російської Федерації, поблизу острова Білий, відбулися події, які стали найбільш трагічною сторінкою внутрішніх конвоїв в історії Великої Вітчизняної війни в Арктиці. Можливо, вони залишилися б в минулому або поза нашою увагою, якби не одна важлива деталь. Учасниками тих подій були двоє наших земляків. На Рокитнівщину така звістка надійшла буквально кілька днів тому. 12 травня до Рокитнівської райдержадміністрації звернувся з листом громадський керівник регіонального проекту «Карська експедиція» Сергій Шулінін (РФ, Ямало-Ненецький округ, м. Салехард). В ході даного проекту, як зазначає автор листа, був проведений науково-меморіальний похід «Карська експедиція-2015», під час якого вд
Весною 2016-ого Рокитнівщина знову отримала трагічні вісті зі сходу країни. 12 березня в зоні антитерористичної операції пішов із життя іще один наш боєць. Скорбота і смуток огорнули в ці дні усіх, хто знав Руслана Клименка. Я також його знала особисто. Він народився в селищі Рокитне, проте більшу частину життя мешкав у селі, в бабусі. Тут колись зустрів свою долю, тут його й хоронили…
Ігор Гребеневич, як і всі його однолітки, зростав серед чудової природи поліської глибинки, у мальовничому селі Переходичі і нічим особливим в дитинстві не відрізнявся. Любив збирати лісові дари, на які таке щедре Полісся, рибалити, подорожувати рідними місцями. Нічого не віщувало нещасливої долі, проте вже у ранньому дитинстві відчув біль найважчої для кожної дитини втрати – смерті матері. З того часу вихованням Ігоря займався його батько Валерій. І слід віддати йому належне – виховав Ігоря хорошою, чуйною, доброю людиною, зумів розвинути його природній дар хорошого та здібного спортсмена. Ігор був неперевершеним серед своїх ровесників волейболістом, баскетболістом, бігуном, метальником гранати. Проте найбільшою його при
Він родом із Сновидович. Володимира Тіта разом із братом-близнюком мобілізували захищати східні кордони України у серпні 2014-ого. Спочатку їх у складі 51 Волинської механізованої бригади направили в Донецьку область. Пізніше, коли 51 бригаду розформували, Володимир і Олександр Тіт повернулися в Західну Україну для проходження бойової підготовки на Яворівському полігоні, що на Львівщині. Після цього молодих чоловіків у складі 24 механізованої бригади знову відправили на передову. Місцем їхньої служби був спочатку Лисичанськ Луганської області, а потім одна з найгарячіших точок цього регіону — селище Кримське. Постійні обстріли, пересування ворожих колон, за якими дозволяли тільки спостерігати… Словом, на гірку долю наших земляків
