Головна | | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід                                                                Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS 

         
Меню сайта
Вхід

Пошук
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
Відео
   

Головна » 2013 » Вересень » 1 » Древня, добра … і далека Вежиця
13:48
Древня, добра … і далека Вежиця

 Продовжити цю коротку довідку хочеться інформацією про те, що у кожному населеному пункті   Вежицької сільської ради є  загальноосвітня школа,  клуб,  бібліотека,  фельдшерсько-акушерський пункт, а в самій Вежиці, як вам відомо, знаходиться  Будинок милосердя Рокитнівщини. Окрім усього, в цьому духовно багатому куточку району зведено православні церкви і молитовні будинки, збереглися унікальні водойми і рідкісні дерева. А головною цінністю найвіддаленішої ради району, звісно, є її мешканці, люди надзвичайною працьовиті і цікаві за своєю ментальністю. Це тепер мені відомо про Вежицю та Переходичі чимало, а дещо навіть у деталях. А колись я лише мріяла побувати в тій стороні, що знаходилася, здавалося, за тридев’ять земель. Я взагалі мала велике бажання ступити в кожен населений пункт  Рокитнівщини. Я — дитя свого району. І мені, перш за все, завжди хотілося пізнати не цілий світ, а маленький «всесвіт», що поруч, з його історією, культурою, традиціями. А вони тут, знаєте, які колоритні й насичені! Взяти хоча б Вежицю, про яку сьогодні йдеться.

 

довідка

Вежицька сільська рада:

Загальна  площа     11,9 тис га.

Складається із двох населених пунктів — Вежиці та Переходич.

Кількість населення — 1660 чол.

Кількість дворів — 450.

Відстань до райцентру — 82 км.

Відкриваючи

сторінки історії

Коріння цього населеного пункту сягає у глибину віків. Про це свідчать і музейні матеріали, і архітектурні знахідки. Однією із таких, наприклад, стала монета, датована 1664 роком, яка цього літа зовсім випадково потрапила до рук дітлахів, що гралися на піщаному пагорбі. Трохи раніше люди знаходили речі ще більш цікаві та старовинні. Серед них, приміром, кам’яний молоток, крем’яний скребок для вичинки шкіри…  Та й легенди підтверджують древність Вежицької землі, яка буквально ними оповита. Доволі цікавою є оповідь про походження назви села. Так, за однією із версій, на окраїні населеного пункту стояла дерев’яна вежа, яку в народі називали «вигляд». За часів Київської Русі на «виглядах» стояли бочки зі смолою і чергував пост військових. Вздрівши ворога, бочки підпалювали. Аналогічні вежі з бочками і постами стояли через кожних кількадесят кілометрів, так що вогняні стовпи спалахували один за одним, подаючи сигнал до самого Києва. Таким чином приходила підмога, рятуючи населення від нападників. Від тієї рятувальної вежі нібито  і взяла свою назву наша Вежиця. Тепер при в’їзді в село стоїть символічний знак, як данина історії.

Про давнє минуле краю говорять і назви урочищ, зокрема таких, як Татарка, Татарський брід. За переказами там, серед боліт, люди ховалися від монголо-татар.

Ще одна доволі цікава легенда оповідає про те, що колись серед болота, яке в народі називають Гало, протікала річка. Тією річкою колись, мовляв, пропливала на човні князівна на ім’я Галя (звідси і Гало) з донькою. Дитина нібито втопилася в річці, після чого князівна її прокляла і вона зникла. Вежичани кажуть, що залишок річки існує й сьогодні. А ще кажуть, що років 30 тому один чоловік там косив і виявив останки човна. Звідки він там взявся, ніхто не знає. А таки взявся…

Є у Вежиці і єдине у районі цар-дерево — чорна сосна, до якої їздять і ходять поклонятися люди, а кора її нібито має лікувальні властивості. Та й сама сосна, за повір’ями, є місцевим оберегом від грому і блискавиці, від яких за час існування села ще ніхто не постраждав…

Росте тут також велетень-дуб, молодший брат славетного юзефінського дуба. Йому вже понад тисячу років, але на вигляд він ще справжній красень. Стоїть собі, вікує, мовчки спостерігає за плином часу. Хранить історію, закарбовує сьогодення…

 

Сьогодення

Чим живе сучасна  Вежицька сільська рада? На щастя, життя тут вирує. Села розбудовуються і на сьогодні вже виготовлено новий  генплан їх забудови. Діти народжуються. Рівень життя зростає. Хто тут не бував ніколи, думає про Вежицю та Переходичі, як про «забиту» окраїну, а її мешканців вважає відсталими від  всього цивілізованого світу. Однак по приїзду сюди, люди одразу міняють думку. Як і скрізь у районі, тут зводять розкішні будинки, користуються сучасною побутовою технікою, їздять на дорогих авто і модно одягаються. Так що глибинка в цьому плані не відстає точно. Хто має бажання працювати, заробляти і підтримувати належний рівень життя, у того виходить. Хоча проблема незайнятості  населення тут таки існує, і від цього нікуди не дінешся через відсутність на території ради будь-яких підприємств. Є й інші  питання, які потребують негайного вирішення. Серед таких: добудова Вежицької школи, відсутність   дошкільного навчального закладу,  добудова заповітних 11 км  асфальтної дороги, зведення нової автобусної зупинки, прочистка меліоративних каналів і, зокрема каналу «Єльно-Вежиця» з метою збереження випасів та синокосів.  Мріє сільський голова Павло Кузьмич і про розробку торфородовищ. Окремим рядком, на прохання небайдужих мешканців Вежицької сільської ради, хочеться порушити питання стану унікальної  місцевої водойми. За офіційними даними, на території ради знаходиться найбільше природне озеро в районі (площею 24 га). Кажуть, що вода в ньому лікувальна: у воєнні та післявоєнні роки люди прали білизну тільки в ньому, рятуючись таким чином від корости. В озері водяться лікарські п’явки. Згідно аналізу, який провели в одній із Київських лабораторій, мул, що міститься в озері (сапропель) надзвичайно корисний. Він очищає землю від радіонуклідів, сприятливий для сільськогосподарських угідь. І дуже добре було б очистити його від цього мулу, бо проблема якраз в тому і полягає, що озеро  надмірно замулюється і заростає через  канал, який його живив  і який перекрили, коли проводили меліорацію, порушивши таким чином природну циркуляцію води. Вважається, що озеро, як і людина: народжується тільки раз і раз помирає.  Тому місцева громада хоче врятувати цю Поліську перлину всіма силами і сьогодні звертається з проханням до районної влади: переглянути сам проект підживлення озера, а заодно і очищення його від мулу.

Такими турботами і надіями живе сьогодні найвіддаленіша рада району. По можливості тут вирішують назрілі питання самотужки, а коли виникає необхідність розв’язати масштабніші проблеми — звертаються до вищих органів влади. Ми ж побажаємо, щоб все заплановане і задумане їм завжди вдавалося реалізувати. І заодно підтримуємо пропозицію мешканців місцевої громади стосовно того, щоб оголосити 2014-й рік роком Вежицької сільської ради.

Валентина Кириловець.


Категорія: Рада і громада | Переглядів: 1036 | Додав: novinyrokytno | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Категории
Інтерв’ю [23]
Актуально [148]
Огляд новин [191]
Календар і люди [3]
Засідання [81]
Варто знати [28]
Візьміть до уваги [126]
У світі податків [3]
Релігія [24]
Літопис [1]
Про те, що хвилює [113]
Дзеркало статистики [0]
Візити [20]
Мудрість [6]
Освіта [54]
Конкурси. Змагання [20]
У записник господині [0]
Смачного! [0]
Нам пишуть [125]
Спорт [377]
На часі [70]
Події і Дати [400]
Рада і громада [4]
Конференція [8]
Фестиваль [3]
Кращі з кращих [30]
Влада інформує [53]
Допоможіть [15]
Людські долі [21]
Творчість наших читачів [10]
Погода в Рокитному
Дружні Сайти
Календар
«  Вересень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




1 2 3 4 5 6 7 8



 Редактор сайту. Кибукевич Сергій